Е. Панич: о качестве рыночных механизмов и образования

Система высшего образования не создает рабочих мест, а значит, и нет выбора, нет профсвободы

Е. Панич: о качестве рыночных механизмов и образования

Автор: Елена Панич, кандидат исторических наук, эксперт реанимационного пакета реформ, группа «Освіта-наука».

Мало хто замислюється над тим, що вибір студентом закладу освіти - це лише один, хоча й важливий, чинник, якого замало для підвищення якості. Звичайно, широкий конкурс і принцип «гроші за студентом» стимулює конкуренцію. Але одного такого ринкового чинника недостатньо, щоб можна було досягти підвищення якості освіти.

Не менш важливим є те, що у викладачів також має бути можливість обирати заклад, у якому вони працюють і реалізують свої наукові і професійні здібності. Сьогодні цього майже немає. Немає ні прозорих конкурсів, ні реальної мобільності викладачів всередині країни. Люди, з дозволу сказати, судомно тримаються за свої робочі місця і бояться пискнути, щоб не потрапити під скорочення. А за керівні посади тримаються ще сильніше.

Ситуація деструктивна і деморалізуюча. Майже немає реальних можливостей створювати нові, модернізовані заклади вищої освіти. Вивести їх на наш ринок освітніх послуг практично неможливо: вимоги до ліцензування, різні там ДБН і тому подібне - просто драстичні.

Все це призводить до стагнації і низької професійної мобільності. Система не створює робочих місць, а отже, і немає вибору, немає професійної свободи.

А проте, важливість такого вибору для якості освіти величезна: без притоку нових кадрів, представників інших шкіл і носіїв інших знань наукові середовища занепадають (що в нас і відбувається).

Система вищої освіти повинна створювати робочі місця. Звичайно, це важко, коли «ефективність використання коштів» уявляється у нас як постійна необхідність скорочення видатків на вищу освіту. Ну, і саме по собі створення робочих місць в бюджетних закладах не гарантує якості - там їх традиційно заповнюють «своїми» або політично вигідними, а не за фаховим принципом.

Але в умовах фактичної автономії все могло б бути по-іншому.

Хоча, може, я надто багато хочу?

Оригинал

Освіта.ua
28.08.2018

Популярные блоги
А. Заможская: я боюсь уроков трудового обучения Есть страны, где дети на трудовое обучение записываются в очередь, потому что там учат тому, что им интересно
Александр Мирошниченко: раздумия с табелем в руках Роль школы стала совсем непонятной в этом мировоззренческом хаосе дистанционного обучения
И. Ликарчук: эпидемия «выпускных» в детском саду Их породили экзальтированные мамаши при поддержке безответственных работников детсадов
Ю. Полонская: как нивелировать «плюсы» школьной автономии Почему статью о 175 днях учебного года начали выполнять только в этом году, да и то далеко не все регионы?
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
TUG
Смешно читать такой "анализ" . Места дополнительные появляются как раз вокруг слабых ВУЗов-- родители начинают понимать, что выпускникам необходимы знания и сама бумажка(диплом) при устройстве на работу не имеет решающего значения. Появляются репетиторы - даже по специальным дисциплинам. КРоме того вопрос , а как быть с родителями , которые все-таки мечтают видеть своего сорванца подготовленным , вне зависимости от его способностей - ведь деньги платят они! Как-то не по капиталистически. СМесь совка с мечтой о идеальном государстве Кампанеллы.