Игорь Ликарчук: у нас школы или сумасшедшие дома?

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

Перепощуючи цю інформацію, дуже прошу допомогти мені знайти відповідь на питання: у ньому мова йде про школу чи про божевільню?

«Kateryna Pozhodzhuk
1 год Одеса, Odessa Oblast

П'ятий клас -- це вам не хухри-мухри. По понеділках ми приносимо пластикові пляшки. По вівторках -- використані батарейки. Усе це для ресайклу...макулатура теж чигає на нас.

Підготовка до шкільних свят іде повним ходом. Потрібне українське національне вбрання, обов'язково -- спідничка, і ще -- спеціальна планшеточка з вишиваним узором , щоб тримати сценарій. Ноги мають стояти рівно-рівнесенько, бо директор буде пхикати...репетирують після уроків і замість уроків...

Плакат про толерантність вже здали. Плакат до дня боротьби з палінням і до Дня вчителя теж здали. Плакат до Новорічних свят-- складний і досі в процесі, бо двоє учнів у редколегії не справляються, тож долучили ще...бідолашний тато у неділю бігав по копіцентрах, щоб роздрукувати малюнки...

Візити у магазини фурнітури і творчості в нас мало не щодня. Тканини, голки, нитки для шиття і в'язання, спеціальні наклеєчки для декору і загрозлива зброя -- клей- пістолет.

«Внізапні» домашки, параграфи і реферати о дев'ятій вечора, які мають супроводжуватись світлинами і бути запакованими у файліки, -- це окрема тема...

Я вже мовчу про свято у нашому другому класі, де батьки мають продемонструвати свої всебічні таланти, спєть і сплясать...ех, дубінушка, ухнєм».

Оригинал