А. Мирошниченко: как детей нужно приучать к труду

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Про працю

Є такі сентенції. Особливі. Які багато хто повторює, але мало хто вдумується в сенс того, про що говорить. У школі подібні «мудрі думки» сконцентровані особливо щільно. Ось про одну таку «думку» йде мова.

Як часто ми чуємо від педагогів: «Дітей потрібно привчати до праці». Красива фраза. І начебто важко зауважити щось. Начебто дійсно потрібно. Тільки ось до якої саме праці? І яким чином привчати?

Спробуйте задати ці питання педагогам. Більшість миттєво почне розповідати про всілякі чергування – прибирання. Ну от скажіть, панове освітяни! Припиніть повторювати чужі догми, трохи подумайте і скажіть: чому під «привчанням до праці» ви маєте на увазі виключно грубу, некваліфіковану фізичну працю? Невже ви не розумієте, що праця буває різною? І, приміром, інтелектуальна праця аж нітрохи не менше розвиває дитину ніж підмітання чи копання.

Хто старший – можливо, пригадає. Пам’ятаєте, як студентами нас посилали в колгоспи на «допомогу селу»? Я з жахом згадую, як майбутні піаністи, фізики, лікарі, співаки, художники, філософи копирсались в землі, збираючи всілякі моркви – буряки.

Тільки от не треба пафосу про «білоручок». Кому і що намагались цим довести? Лише те, що твій інтелект та таланти нічого не варті і якщо чиновник захоче – професор буде не оперувати хворих, а буде перебирати гнилу цибулю. Бо цей професор не особистість, а гвинтик. І все це йшло під красивими гаслами про «працелюбність».

Я вже не кажу про ефективність таких підходів. Вона плавно наближається до нуля. Чому? Бо кожен повинен займатись своєю справою. Селянин повинен збирати врожай. Бо він це вміє. Прибирати повинні клінінгові компанії. Бо вони профі в цьому. Знаєте чому в європейських школах школярі не займаються прибираннями? А вони дійсно цим не займаються – хоча час від часу і з’являються фейкові статі про те, як працюють школярі в Європі. Так от, вони не прибирають головним чином з двох причин.

Перша полягає в тому, що це не має жодного відношення до навчального процесу. Друга причина ще вагоміша. У цивілізованих країнах людям платять за роботу, а не за присутність на роботі. Зробив – отримав. Не зробив – не отримав грошей. Ось і виходить, що якщо школярі прибирають школу – вони роблять роботу за прибиральників. А це автоматично означає, що ці прибиральники грошей за роботу не отримують. Бо не вони її робили. Себто прибиральники самі зацікавлені в тому, щоб самим робити роботу. Тільки не треба заводити стару пісню про низькі зарплати. Те, що у прибиральника низька зарплата – не привід примушувати когось працювати взагалі без оплати праці.

Повторюсь. Кожен повинен займатись своєю справою. Професійно займатись. І не варто плутати примушення дітей до незаконної, безкоштовної та некваліфікованої праці з навчанням. Функція школи - навчити дитину, а не зламати її. І хіба є щось страшне в тому, якщо якась дитина так і не навчиться, приміром, підмітати? Нічого страшного – якщо ця дитина навчиться працювати мозком по 20 годин на добу.

Праця може бути різною. І віник – далеко не єдиний інструмент для прищеплення дитині працелюбності. Якщо, звичайно, ми мріємо про розвинену країну, а не про країну, де професори під пафосними гаслами перебирають гнилу цибулю…

Оригинал