И. Примаченко: о бессмысленности школы

Проблема в том, что учителя не устают указывать на ошибки, но не объясняют, как писать правильно

И. Примаченко: о бессмысленности школы

Автор: Иван Примаченко, основатель платформы Prometheus.

Вперше я гостро відчув безглуздість сучасної школи в 9 класі, коли мені задали написати твір на тему «Що таке щастя».

Написання творів в школі мені ніколи не давалося. Підводила то граматика, а то і сам вміст: шістки за дванадцятибальною шкалою були моїми постійними супутниками. Якщо б хтось сказав моїм вчителям (чи мені самому), що колись мої матеріали будуть публікувати провідні національні ЗМІ, а читати їх будуть десятки тисяч людей, то ми б розсміялися вам в обличчя. Вже пізніше я зрозумів, що проблема полягала в тому, що хоч вчителі не втомлювалися вказувати на мої помилки, але вони забували пояснити, як писати правильно.

Втім, коли я отримав завдання написати твір на тему «Що таке щастя», то зрозумів, що це мій шанс. Незадовго до цього мої погляди на це питання остаточно кристалізувалися в філософську позицію, що являла собою дивовижну суміш давньоримського стоїцизму, західного раціоналізму та східного буддизму. Мій розум 9-класника був в захваті сам від себе. Нарешті, мені справді є що сказати по темі твору! Я взявся за роботу з небаченим ентузіазмом. Три переписування з нуля і дві редактури самого себе, потому я з гордістю здав твір. Я знав, що тепер вони будуть змушені оцінити мій прогрес!

Тому, коли наступного тижня я дізнався, що знов отримав шість балів, то пішов напряму до вчительки вимагати пояснень. Які й були мені презентовані. Справа в тому, розтлумачила вчителька, що хоч граматично мій текст і був цілком адекватним, але його вміст нікуди не годився.

По-перше, замість цитування великих і наведення прикладів з чудових творів, які ми нещодавно читали, я висловив здебільшого свої думки. А які можуть бути думки з такого серйозного питання в учня 9 класу? По-друге, мої ідеї про щастя як пізнання і покращення світу навколо були абсурдними і нереалістичними. Не міг же я так думати насправді?

Навіть в 9 класі я розумів, що щастя поняття цілком індивідуальне. Намагання поділяти концепції щастя на «правильні» і «неправильні» звучало анекдотично. І цей абсурд зачепив мене за живе. Я вирішив відповісти єдиним розумним способом – ще більшим абсурдом. Тим більше, що нагода дуже скоро представилася – нам задали написати притчу!

Вдома на мене вже чекав тритомник Борхеса. Звідти я обрав одну з притч, ретельно переказав її своїми словами, уважно перевірив на предмет грамотності і здав на перевірку. Наступного тижня я йшов до школи з відчуттям внутрішнього тріумфу. Зараз ми з Борхесом отримаємо свої 10, а то й 11 балів, а потім відразу підійдемо з палкою промовою до вчительки: ось як, виявляється, потрібно писати, щоб отримати високі бали. Банально переказуючи думки інших людей!

У класі на мене очікував твір з оцінкою… все ті ж 6 балів! Що сталося? Можливо, вчителька впізнала притчу Борхеса? Чи мене підвела граматика? З нетерпінням я чекав на кінець уроку, щоб дізнатися розгадку. Нарешті вчителька розкрила тайну: граматика і стиль знов були пристойними, але сюжет притчі повна маячня, і взагалі не зрозуміло, що я хотів сказати. Моя заздалегідь заготована промова застрягла у мене в горлянці. Я розвернувся і вийшов з класу. Більше я не намагався отримати високі оцінки за твори в школі. Якщо Борхес не дотягнув до необхідного рівня, то хто я такий, щоб навіть сподіватися? Тепер я вчився лише сам для себе.

Оригинал

Освіта.ua
08.08.2017

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Василина
Абсолютно правильно ,Нік. Поділяю Вашу думку. Автор статті якось суб єктивно висловив свою думку. Хочеться поставити "два" за зміст...
ник
А где статья о бессмысленности школы? Правильнее было бы назвать статью "Меня такого классного и умного обидели в школе и я до сих пор обижен". Кстати как писать сочинения и изложения учат с 1-го класса.
Надія
Схоже Вам слід вчитися і вчитися.Занадто переоцінюєте свої розумові досягнення.Пахне ннарцисизмом.Вже в першому абзаці .як на мене .багато помилок:орфографічних. ики нсинтаксичнихі.стилістичних.Весь допис переповнений русизмами.Чи Ви про такі помилки й не підозрюєте...Візьміть собі за кредо Шевченкове повчання: ,.Якби ви вчились так .як треба,той мудрость би була своя...
Петя
Для Надія: Молодец, Надія! Так его! То что у самой ошибок больше, чем слов - то ерунда. Главное макнуть кого-то.)))
Комментировать

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!