А. Мирошниченко: зачем в школе нужны диктанты?

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург

Ще одне запитання.

Коло замкнулось. Я лише задав просте питання. Спробував з’ясувати. Без оцінок. Просто з’ясувати.

Отож і задав питання: «А для чого, власне, в школі потрібні диктанти?»

Почав копатись в літературі. Перечитав багато статей. Зрозумів головну думку: «Диктант потрібен для формування в учнів навичок «бачення орфограми» - тобто проблемного місця в написанні слова чи постановки знаку пунктуації, що тягне за собою необхідність згадати та застосувати відповідне орфографічне правило».

Вау! Красиво звучить! Це якщо не задавати питань далі. А я спробував. І тут вже не все так красиво.

Те, що правила треба знати і вміти використовувати – це беззаперечно. Тільки от ніде я відповіді так і не знайшов, чому потрібно робити це «на слух».

Ну скажіть мені, фахівці, ДЕ в реальному житті реально застосувати вміння грамотно «на слух» записувати текст? Ну дайте бодай один приклад! Чому потрібно тренувати грамотність саме таким дивним способом.

Розумію, що дипломовані фахівці вже набирають повітря для гнівної тиради. Використайте повітря раціональніше! Для відповіді на єдине питання: «Де в житті може знадобитись це вміння?»

Ми багато чого робимо за інерцією. За тією ж інерцією насичуємо шкільну програму нескінченними диктантами. Для чого? Який зв’язок має ця тренінгова справа з реальним життям і як саме вона розвиває грамотність?

Пошепки і неофіційно педагоги кажуть, що, в принципі, якщо диктанти відмінити – аж нічого не зміниться. Грамотність учнів меншою не стане, а ось нервів діти витрачатимуть менше. Але це неофіційні розмови.

Офіційно всі кажуть одне і те ж: «Диктанти потрібні». Бо як же без них – якщо вони потрібні?»

Отже, коло безглуздості вкотре замкнулось. Інерція успішно перемагає мислення. Відповіді підміняються гаслами. Так дійсно простіше…

Оригинал