И. Ликарчук: «гопцевание» учителей в танцах на линейках

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Дивлюся світлини, читаю пости про свято Останнього дзвінка та й думаю. Добре воно чи якось не дуже, що вчителі на цих святах (на лінійках!) масово почали гопцювати в танцях.

Що то означає? Радість вчителів від закінчення навчального року (він для них іще на закінчився)? Намагання продемонструвати єднання з учнями (а де ті учні)?

Показати власні таланти (дивлячись на виконання танцю, я особливих талантів там не побачив)?

Продемонструвати «новий» підхід до проведення подібних свят (але чи все, що видається новим, є доцільним)?

Не люблю посилатися на власний досвід, бо не вважаю його абсолютно правильним та ідеальним. Але мені доводилося, працюючи заступником директора й директором школи, директором ПТНЗ, бути й Дідом Морозом, і вальсувати з випускниками на випускних вечорах.

Але завжди, роблячи ці та інші кроки, насамперед думав про доцільність.

Щоб не сталося так: відмовившись від виступу чиновників і депутатів, перетворимо отакі лінійки в огляди художньої самодіяльності вчителів. Бо учні бачили їх в багатьох ролях упродовж навчального року. Не бачили лише в такій.

Тож не хочу давати якісь оцінки конкретному факту гопцювання вчителів на лінійці. Але згадаю українську приказку: «Що занадто, то не здраво».

Оригинал