А. Мирошниченко: о «травле учителей родителями»

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Про змову

Дуже популярний мем. Це вже перетворилось ледь не в сталу форму. Причому начебто абсолютно реально існуючу. З дописа в допис, з дискусії в дискусію, з комента в комент перекочовує поняття «цькування вчителів батьками». Для більшої достовірності посилаються на наявність чиїхось «темних» інтересів. Та маніпулювання батьками якимось «зловісними» силами.

Що тут скажеш? Можемо, звичайно посміятись. Але ж величезна кількість вчителів вірять в існування оцієї «всеукраїнської змови проти вчителів». У кожному слові, вчинку, думці вони вбачають підтвердження існування змови.

Я далекий від думки сприймати всіх батьків тотально як янголів з крилами, а всіх вчителів тотально як ледь не дияволів. Світ має відтінки і не розділений на чорне та біле.

Але ж мова тут зовсім про інше. Не про те, хто кращий чи гірший. Навіть не про те, хто виграє в цій війні. Бо війни як такої не існує. Є рух і відсутність руху. Є спроба виправдати відсутність руху оцим славнозвісним «цькуванням».

Це зручно. Бо батьки створюють контраст. Показують, що рух багатьох вчителів є імітацією, топтанням на місці. Якщо не ставити дзеркало перед такими вчителями – вони щиро будуть переконані в тому, що вони кудись рухаються, щось змінюють, реформують. У чому ж полягає «змова батьків»? От у цьому намаганні примусити вчителів подивитись в дзеркало. Всього-на-всього.

Цікаво, що в це от «цькування» вірять далеко не всі. Радує, що багато педагогів вбачають в батьках партнерів, однодумців. На жаль – відсоток таких людей замалий. У мене враження, що в педагогічних університетах спеціально проводять лекції на тему «всеукраїнської батьківської змови проти вчителів» і вчать з нею боротись. Ну приблизно як при СРСР боролись проти «світового імперіалізму».

Якщо поглянути ширше, не лише в сферу педагогіки, скрізь реальні зміни починаються зі змін, перш за все, мислення. Сподіватись, що із старими поглядами реально створити щось нове – брехати собі. А от ця свята віра в «змову батьків» - це якраз реакція людей, вперто не бажаючих дивитись на світ по-новому.

Хоча є і зворотні приклади. Існує і інерція мислення деяких батьків, які переконані, що реальні шкільні новації – це «змова педагогів». І в тому, і в іншому випадку модель однакова. Одні не хочуть нічого міняти – інші не хочуть жити без перемін.

Ніхто нікого не цькує. Не існує змови. Ніхто нікого не використовує. Аксіоматичні речі для адекватних людей. Якщо вони дійсно адекватні…

Оригинал