Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.
Уважно прочитав усі коментарі до постів про ЗНО для вчителів, яке за учнівськими тестами їх примусили складати чернівецькі чинуші від освіти. Прочитав коментарі не лише до свого посту, але і до постів інших авторів. Й роблю такі висновки.
1. Велика кількість членів ФБ-товариства ненавидить українського вчителя. Ця ненависть читається в кожному слові багатьох коментарів. У цьому винувате як учительство, так і чинні чиновники від освіти (згадайте заклики МОН до батьків доносити на вчителів). І влада, котра опустила вчителя нижче плінтуса. І, якщо не схаменемося, то з освітою буде біда. Не реформа буде, а БІДА. Чи вона вже є?
2. У багатьох освітніх чинуш на місцях глибоке запаморочення в головах. Але не від успіхів (бо їх апріорі немає), а від безкарності, відсутності чіткої управлінської вертикалі, вседозволеності. Саме так вони сприйняли децентралізацію. За умови відміни типових положень про місцеві органи управління освітою, користуючись недосконалими законодавчими та нормативними актами, низьким рівнем кваліфікації місцевих юристів, вони протягнули через місцеві органи влади положення про Департаменти, управління, відділи, в яких набрали собі повноважень, котрі виходять за рамки здорового глузду та перетворюють їх в удільні князівства. Бо лише так можна пояснити заяви чиновників, що вони будуть проводити подібні тестування для всіх вчителів, знижувати кваліфікаційні категорії тим, хто його не пройде і т. ін. МОН подібна ситуація, очевидно, влаштовує.
3. Переважна більшість українського учительства залишилася німою, сірою, забитою масою, яка готова виконати будь-яку, навіть відверто принизливу, забаганку начальства. Олександр Довженко іще в 1942 році про вчителя писав так: «Прибитий, неінтелігентний учитель — це величезне зло нашого народу. Безправний, нешанований, брудний, малоосвічений учитель і такий же малорозумний Наркомос з усім його авгієвим апаратом не може забезпечити державі гарну молодь". Пройшло 75 (!) років. Що змінилося?
4. У педагогічній спільноті та у освітнього начальства відсутні елементарні знання та розуміння сутності теорії та методики педагогічних вимірювань, тестології. Давати учителям виконувати учнівські завдання та на цій основі робити висновки про рівень кваліфікації вчителя - це однаково, що на дорослого спробувати одягнути дитячий костюмчик або памперс. Крім сміху для одних та образи для інших - нічого іншого чекати не варто.
5. І суспільство, і кращі представники освітянської спільноти дозріли до того, що повинна з’явитися нова система оцінки роботи вчителя, визначення рівня його кваліфікації. Радянська система, за якої отриманий після закінчення ВНЗ диплом давав пожиттєву перепустку до школи й право працювати у ній, себе вичерпала. Потрібна система незалежної сертифікації та ліцензування педагогічної діяльності, котра замінить примітивну атестацію, яку давно перетворили в чиновник-шоу та елементарне знущання над вчителем.
6. Від незаконних дій чиновника, від знущання з учителя останнього у цій державі захистити нікому. Офіційній кишеньковій освітянській профспілці набагато комфортніше бути членами колегій та «уважаемыми» освітянським начальством людьми, аніж щодня і постійно захищати вчителя. А 95% вчителів себе захистити не можуть. Тож і маємо замкнуте коло. Жах.
Оригинал
