И. Ликарчук: выполнять ли письма МОН на местах

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Маю щиро каятися: я грішна людина.

Один із моїх «гріхів» полягає в тому, що, працюючи директором УЦОЯО, 90 відсотків листів, котрі надходили із МОН, я уважно читав, а потім викидав у корзину для сміття. На 5% відсотках листів я учиняв резолюцію: «До справи». Іншими словами, це означало - забудьте. Таким моїм «грішним» діянням є багато свідків.

Чому згадав про цей «гріх». У групі «ДУП:ШКОЛА» одна із її учасниць сьогодні дістає мене одним питанням уже півдня: «Повинні чи не повинні на місцях виконувати листи МОН?»

Дуже налякало мою візаві те, що якийсь лист МОН на сайті МОН чиновники МОН опублікували в розділі «Нормативно-правові документи».

Я моїй візаві відповів так: «МОНівські чиновники можуть написані ними листи вважати навіть гідними Нобелівської премії. Але це не означає, що цю премію їм присудять».

Тож публікація листів на сторінці «Нормативно-правові документи МОН» не означає, що вони є такими. Бо перелік нормативно-правових документі чітко визначений чинним законодавством.

Більше того, в ньому також дуже чітко визначено, за яких умов усілякі накази, інструкції, положення такого статусу набувають. Та ще я знайшов роз’яснення Мін’юсту України від 23.04.2004 р. N 24-45-303, де чорним по білому написано, що міністерські «листи не є нормативно-правовими актами та не повинні містити нових правових норм і державній реєстрації в Міністерстві юстиції України не підлягають. Листи мають лише роз'яснювальний та рекомендаційний характер».

Ото знаєте, як рекомендації чи роз’яснення тещі або свекрухи, куми або кума. Хтось поспішає виконати, а хтось і не дуже.

Отак, на мою думку, маємо чинити і у випадках із листами МОН. А те, що у МОН (страшно навіть подумати) не відають, що їхні листи не є нормативно-правовими актами, то це не наша з вами справа, колеги. Ну такими вони є.

Колись моя улюблена актриса Ф. Ранєвська сказала: «Є такі люди, до яких просто хочеться підійти і поцікавитися, чи важко жити без мізків». Але це не про МОНівських чиновників... Не хочу пояснювати, чому...

І насамкінець. Уявимо ситуацію, що ви отримали чергового листа. У корзину викинути забракло волі. Бо написано, що то лист МОН та ще і з обласного Департаменту освіти пересланий. Тож сідаєте і думаєте: «Що робити?»

Відповім так: «Якщо не знаєте, що робити, робіть так, як записано в законі або чинному нормативно-правовому акті. Ніколи не помилитеся».

А чиновникам МОН давайте вибачимо. Їм також потрібно показувати свою роботу. Бо одними конкурсами, змаганнями, оглядами, нарадами, як кажуть в народі, «перевіряючі ситі не будуть». А от лист про щось, то вже більш серйозно. Тому й пишуть. Далеко не завжди те, що потрібно.

Чиновники чиновникуються.... А що іще робити? Серйозні документи - писати складно. А потім іще спробуйте зареєструвати його в Мін’юсті. А написати якогось листа - то це швиденько.

Отак і живемо.

Оригинал