Виктор Громовой «Стоп маразм»: первые выводы

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Чому посміхаються Джастін Крюґер та Девід Даннінг або «Стоп маразм»: перші висновки.

На основі контент-аналізу коментарів до моєї серії з 17 публікацій «Стоп маразм» у соціальних мережах, на порталах «Освітня політика» та «Osvita.ua» можу зробити перші висновки щодо реакції широкого освітянського загалу.

По-перше, вчителі та керівники шкіл справді потерпають від багатьох маразмів і хочуть, щоб від них нарешті відчепились (прибрали мікрорайон, обов'язкові конспекти, норми відвідування уроків, конкурсоманію, наказоманію та ювілейоманію, перевірку готовності шкіл до нового навчального року тощо), дали хоч трохи розпрямити крила, дихнути повітрям свободи.

По-друге, ніхто в системі освіти не хоче втрачати маразматичні, але звичні приємності й привілеї. Це стосується як дрібних (квіткові церемонії), так і системних речей (припинення маніпуляцій з набором учнів до школи, масового добровільно-вимушеного репетиторства тощо).

По-третє, абсолютна більшість вчителів та керівників не розуміє, патологічно боїться і не бажає хоч трішечки «підняти власну дупу» заради будь-яких змін. Про що б не йшла мова (наприклад, про ліквідацію гібрида «слона і носорога» школи І-ІІІ ступенів та створення мережі окремих шкіл І ступеня, шкіл ІІ ступеня та шкіл ІІІ ступеня, про відмову від цифрової нумерації шкіл чи про відмову від шкільної новомови, яка походить з тоталітарного минулого), відразу ж лунає заклик: нічого не чіпайте, хай буде як є, бо буде ще гірше!

По-четверте, у нас категорично бракує культури сумніву та елементарних навичок критичного мислення. Наші колеги досі як головні аргумент на користь збереження того чи іншого явного маразму наводять сентенції на кшталт: «завжди так робили», «а ви що хочете до кінця розвалити школу, знищити все?», «сам дурень», «що будемо орієнтуватись на норвезьку систему виховання і навчання?!» (далі йде посилання на матеріал явно неадекватної людини із «Одноклассников», який сприймається за чисту монету як істина в останній інстанції).

По-п'яте, у нас продовжує домінувати вкрай агресивне невігластво, дається взнаки ефект Даннінга-Крюґера*, який виявляється в тому, що «люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки та невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє усвідомити це».

По-шосте, серед «прогресивної» частини освітянської громади домінує підхід: «ми теж за колгосп, тільки не в нашому селі». Наприклад, ми за інтеграцію навчальних предметів, але «об'єднуйте, що завгодно, та не чіпайте дисципліни мовно-літературного циклу», бо «твердження, що в жодній країні світу немає шкільного предмета «Зарубіжна література», у жодному випадку не можемо вважати аргументом». Увесь світ йде не в ногу, а ми в ногу?!

*Феномен Даннінга-Крюґера показано в серії експериментів, що їх здійснили два професора Корнелльського університету (місто Ітака, штат Нью-Йорк, США) Джастін Крюґер та Девід Даннінг. Результати їх дослідження надруковано в англ. Journal of Personality and Social Psychology у грудні 1999 р.

Крюґер та Даннінг звернули увагу на низку попередніх досліджень, зокрема й Дарвінівське «невігластво частіше дає впевненість, аніж знання». Вони висунули гіпотезу, що для людей з пересічним рівнем компетентності характерно:

1. Некомпетентні люди схильні до переоцінки власних здібностей.
2. Некомпетентним людям не вдається розпізнати справді високі здібності компетентних.
3. Некомпетентним людям не вдається усвідомити свою некомпетентність.

Оригинал