Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.
За школу з класними керівниками, але без класних керівників?!
А як ви ставитесь до такого анахронізму, як існування класних керівників у нашій школі? Мова не йде про класних керівників школи, тобто суперових директорів. Мова про класних керівників, які закріплені за класами й там намагаються кимось керувати…
Найнеприємніший спогад про мої шкільні роки - це саме «діяльність» класного керівника. Якщо ти не входив до кола наближених до неї дуполизів, тебе очікували вічні чіпляння: не так почергував, не туди причепив комсомольський значок, не так підстригся, не в те вдягнувся…
А ще саме з цією постаттю пов'язано було проведення «мероприятий» з її плану «виховної роботи». Реакція нашого 10-А на її «нам треба провести…» завжди була однаковою: і до чого воно, і кому це потрібно, і навіщо це все? І відповідь завжди була однаковою: у мене це в плані, а «будеш возбухать, я тобі напишу таку характеристику, шо і в тюрму не візьмуть, а не те шо в інститут»…
У абсолютній більшості розвинутих країн немає не те, що класного керівника, а навіть поняття «клас» зникає у старшій школі. Учні кожне заняття проводять в іншому оточенні, адже навчальні команди формуються залежно від того, хто який предмет обрав. Тож, там можна говорити лише про «потік» з дітей одного віку…
А кожна дитина з потоку має можливість у разі потреби звертатись до персонального тьютора, фасилітатора чи куратора, який не працює з класом, а працює з індивідом.
