Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.
Дуже цікава дискусія розгорнулася в коментарях до цього посту.
Одні педагоги вважають, що вони, маючи гострий перебіг хвороби чи перші ознаки того ж грипу, мають бути в класі з учнями аж до того часу, поки їх (не дай Бог, звичайно), не винесуть звідти на медичних носилках.
Інші вважають, що можуть хворими прийти в клас і попросити учнів, щоб ті зважили на хворобу й тихесенько сиділи. Ще інші переконані в тому, що вони стануть ворогом для дирекції школи, якщо захворіють. І т.д. й т.п. Я також розмістив кілька коментарів до цього посту, але хочу їх дещо узагальнити.
1. У випадку поганого самопочуття та наявності відкритих ознак захворювання, особливо інфекційного характеру, педагог не повинен йти до учнів. Бо може стати джерелом інфекції для всіх, хто сидить у класі. Цю вимогу, навряд чи знайдете в чинних нормативних документах, але ж у вчителя має бути почуття відповідальності та елементарної культури поведінки у соціумі.
2. Якщо директор школи примушує/умовляє хворого педагога йти в клас до дітей - він скоює службовий злочин. Педагог має повне право не виконувати таку вимогу, оформивши це належним чином документально.
3. Не потрібно вважати, що буде «всьо пропало», якщо ви через хворобу не прийдете на роботу. Більше буде збитків та неприємностей, якщо зробите навпаки. Крім того, повірте моєму багаторічному досвіду: ваш «подвиг» ніколи і ніким оцінений не буде. Тож думайте про власне здоров’я та здоров’я тих, кого навчаєте.
4. У нас майже при всіх школах створені благодійні фонди. Якби директори шкіл дійсно думали про педагогів та турбувалися про те, щоб вони не хворіли, то можна було б за рахунок цих коштів зробити щеплення проти того ж грипу всім працівникам школи. На це могли б дати кошти і профспілки, які не соромляться з ваших зарплат щомісяця забирати свої внески. Оце буде турбота про вчителя.
Оригинал
