Игорь Ликарчук: профориентация в школах «по-новому»

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Учора довго спілкувався з директором однієї сільської школи на Київщині. Він дуже давно працює директором й, зважаючи на це, мабуть має підстави для порівнянь та деяких висновків.

Так от, мій візаві розповів, що протягом останнього тижня до школи приїжджали представники чотирьох столичних університетів, у т.ч. й добре відомих, з однією метою: проведення, як вони кажуть, профорієнтаційної роботи.

Але, насправді, то була не профорієнтаційна робота (яку упродовж 30-4- хвилин не те, що якісно провести, а й організувати не можна), а елементарне заманювання потенційних абітурієнтів до університету.

Як розповів мені директор, заманювачі обіцяли все: від індивідуального навчального плану (тобто, студент до університету може практично не приходити), до захмарних зарплат й усіляких інших благ після його закінчення. А умови навчання та проживання в гуртожитках обіцяли такі, що й самі тому мало вірили.

Одна із них, зайшовши після «профорієнтації» до кабінету директора школи, із сльозами на очах сказала, що вона та її колеги мають жорсткий план «привести трьох студентів». Інакше - навантаження наступного навчального року не буде. І, навіть, почала розповідати директору про якусь його можливу персональну вигоду від того, якщо допоможе заполучити абітурієнтів.

Мій співрозмовник цю ситуацію схарактеризував так: «Стало соромно за те приниження, яке мають терпіти кандидати і доктори наук, професори та доценти. Стало гірко за нашу систему освіти. І стало дуже бридко».

А я згадав, як у далеких 70-80-х роках минулого століття, працюючи директором ПТНЗ, точно так у перші роки мого керівництва виконували пріснопамятні «плани прийому». Доводивши план «до двору» кожному працівникові, включаючи й техперсонал. Лише через 2-3 роки, коли авторитет училища став потужним, до нас почали йти самостійно...

Тоді ніколи б не подумав, що через 40 років «план до двору» буде доводитися професорам і доцентам. Оце дореформувалися...

Я не заперечую необхідність проведення профорієнтаційної роботи. Я не заперечую потребу у спілкуванні професорсько-викладацького складу університетів із випускниками шкіл. Але затягувати на аркані та ефемерними обіцянками до університетів, фактично обманюючи молодих людей - це деградація. Деградація тих, хто це робить. Деградація тих, хто це організовує. Деградація системи вищої освіти в цілому.

Чи не тому у величезній кількості університетів у нас студенти лише «числяться», процвітає система «мертвих душ», принципові викладачі не утримуються на своїх посадах, квітне окозамилювавння та елементарне шахрайство в організації навчального процесу, купуються та продаються липові курсові, дипломні, магістерські...

Бо, якщо майбутньому студенту, іще до вступу в університет обіцяють, що найважливішим буде лише факт його вступу, а все решта - другорядне, то чого ми повинні чекати від нього. От тоді й складається ситуація, про яку добре сказав мій візаві: «В селі є десяток колишніх учнів, які ледь склали ЗНО. Але всі вони мають диплом про вищу освіту, здобуту в столичних університетах. Хоч я не впевнений в тому, що вони знають, в які двері до того університету потрібно заходити».

Оригинал