Елена Панич: вузы остаются изолированными

Автор: Олена Панич, кандидат історичних наук, Національний педагогічний університет ім. Драгоманова.

Почитала про The World's Largest Language Lesson, який планується провести в Україні, і подумала: щось постійно спонукає нас жити в паралельному світі. Уявну, конструйовану реальність нам вперто хочуть подати як щось справжнє, відволікаючи від вирішення дійсно важливих завдань.

За два роки реформ ми маємо не мало бюрократичних перешкод на шляху того, щоб університети могли запрошувати до себе іноземних викладачів. Зокрема, вони так і не можуть це зробити за власні гроші (навіть якщо їх мають), тому що контролюючими органами це тлумачиться як нецільове використання коштів.

Цей приклад (один і багатьох) ілюструє, що наші ВНЗ так і не вийшли за межі тієї ізольованості, яка була і раніше. Ніяких реальних спроб інтернаціоналізувати вищу освіту, полегшити їй шлях до міжнародних контактів так і не було зроблено. Зате «в руслі реформ» у нас з'явилася дотепна вимога до здобувачів вчених звань — сертифікат з англійської мови рівня В2.

Звичайно, англійська мова потрібна. Але вона вивчається від потреби, і підтримується так само. Здобуття сертифікату лише для звітності, в умовах, коли практичне використання англійської мови зводиться до спорадичного читання закачаних піратським способом статей, виглядає як злий жарт. Всього лише ще один спосіб познущатися над людьми з мізерними зарплатами. Можна очікувати, що невдовзі ми будемо мати багато сертифікатів В2, надрукованих на офсетному папері.

Оригінал