О. Охредько: дети из зоны АТО и Крыма имеют разные права

Автор: Олег Охредько, эксперт, аналитик центра гражданского образования «Альменда».

Прийняття 19 квітня 2016 р. Верховною Радою України Законопроекту №4350 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на здобуття освіти осіб, місце проживання яких є територія проведення антитерористичної операції» за основу та в цілому поставило громадськість перед складним вибором – або це ще одне підтвердження відсутності в державі будь якої стратегії та тактики по відношенню до тимчасово окупованих територій на півдні та сході України, або це все ж таки цілеспрямована політика, направлена на розпалювання ворожнечі між українцями, особливо з тимчасово окупованих територій та протидія поверненню анексованого Криму.

З початку агресії Росії проти України громадські організації виступають за введення особливої освітньої політики по відношенню до тимчасово окупованих територій – це і запровадження системи дистанційної освіти, і визнання інформації з документів про освіту, і певні умови для вступу до українських вишів, і підтримка громадян України із статусом ВПО, і багато іншого. Ламаючи бар’єри, саботаж та  протидію в державних установах справа починає рухатися у потрібному напрямку – приймаються необхідні закони та нормативно-правові документи. Проте супротив величезний. Так пройшло понад десять місяців, як повинен був запрацювати Закону України № 425-VIII, (про державну цільову підтримку студентів, що мають статус вимушеного переселенця та студентів сімей учасників АТО для  отримання професійно-технічної та вищої освіти), Кабінет Міністрів Україні так і не прийняв необхідні Положення та умови. Тільки в квітні 2016 р. був введений в дію наказ МОН (наказ №8 від 12.01.2016 р.) про індивідуальне навчання для учнів на тимчасово окупованих територіях (в тому числі і за допомогою дистанційної форми), який не запрацює в найкращому випадку до вересня цього року (за наявності фінансування). Прикладів можливо наводити багато.

В березні 2016 р. Верховна Рада України приймає Закон України № 1038 «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо забезпечення права на здобуття освіти» (дивись статтю «Аналіз Закону №1038 щодо освіти кримчан»). Не зважаючи на багаточисленні пропозиції громадських організацій до Закону так і не увійшли пропозиції щодо створення умов для отримання кримчанами української освіти. І от прийняття законопроекту №4350. Як раз у ньому були враховані деякі пропозиції, а саме створення можливості отримання українських документів (атестату) про отримання повної середньої освіти не через жахливу систему екстернату (складання 18 екзаменів), а через спрощену систему. Про це говорила тоді ще Голова Комітету ВРУ з освіти та науки Л.Гриневич, під час прийняття Закону про освіту для окупованого Криму: «…зараховувати не лише здобуті повністю кваліфікації, наприклад, повну загальну середню освіту, а часткові результати навчання. Наприклад, дітям, які навчались в російськомовній школі, можна перезарахувати математику, фізику, хімію. Але вони зобов’язані скласти повністю тут інший цикл предметів, яких вони не вивчали в такій школі: українська мова, українська література, історія України» (стенограма пленарного засідання ВР від 16.03.2016 р.), от тільки в Закон №1038 ця пропозиція так і не увійшла. Також вводиться можливість вступу до українських вишів «на конкурсній основі за результатами вступних випробувань» тобто через вступні екзамени (що теж не увійшло до Закону №1038).

Звернення до депутатів щодо внесення змін до законопроекту №4350 і поширення дій на всі тимчасово окуповані території, проте ці пропозиції не були враховані. А діти з тимчасово окупованого Криму та й зони АТО продовжують штурмувати мури української освітньої системи, складаючи по 50 контрольних та співбесід за рік, щоб отримати український документ про освіту (дивись «Український атестат, вступ у виш: кримські діти прагнуть, влада… спостерігає, а іноземці працюють»). А перша реакція громадян України з тимчасово окупованого Криму на прийняття законопроекту №4350 була очікувана: «Вот, зона АТО имеет право, Крым нет».

От і виходить, що знову українські законотворці та чиновники поділяють власних громадян на різні категорії. Виникає питання: «А чим діти з тимчасово окупованого Криму відрізняються від дітей з тимчасово окупованого Сходу України?» Відповіді не має!

Є все ж таки надія, що це звичайна безалаберність і ситуація буде терміново змінена. На це надихають слова народного обранця О. Співаковського «…наступним кроком в розвитку цього законопроекту буде закон, який буде розширювати права не тільки для дітей, які зараз находяться в зоні АТО, а і дітей з тимчасово окупованого Криму, …» (стенограма пленарного засідання ВР від 19.04.2016 р.).

Як казали давні римляни: «Без надії сподіваюсь!»