• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Психологічні та фізіологічні особливості студентської молоді

Характерною рисою морального розвитку студентства є посилення у цьому віці свідомих мотивів поведінки, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, самостійності, ініціативи, вміння володіти собою тощо. Підвищується інтерес до моральних проблем (цілі, спосіб життя, обов'язок, вірність, любов, дружба та ін.). Разом з тим, у 17-21 - річному віці ще недостатньо розвинута здатність до регуляції своєї поведінки, чому сприяють і більша "свобода" у процесі навчання, і послаблення контролю.

Через недостатній життєвий досвід деякі студенти плутають ідеали з ілюзіями, романтику з екзотикою тощо. Різка зміна багаторічного звичного стилю роботи інколи призводить до нервових вибухів і стресових ситуацій.

На І-ІІ курсах відбувається процес адаптації до вузівського життя, самоаналіз і визначення позиції свого "Я". Усе це може викликати внутрішню невпевненість у собі, інколи супроводжуватися зовнішньою агресивністю, розв'язністю. До III курсу поглиблюються і розширюються міжособистісні стосунки студентів у групі та поза нею, виникає проблема створення сім'ї. Інколи інтимні стосунки затьмарюють собою все інше. На терені виникаючих проблем студенти, починаючи з І курсу, потребують порад і допомоги батьків та викладачів.

Оскільки у період "студентства" ми маємо справу в основному із юнаками та дівчатами 17-23 років, то з'ясуємо деякі вікові особливості розвитку їх психічних процесів, які потрібно приймати до уваги при роботі з ними. Відомо, що у 18-20 років зорова та слухова чутливість людини досягає свого максимуму, а обсяг поля зору є найбільшим у 20-29 років. Обсяг, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18 до 33 років.

У 18-30 років спостерігається високий рівень короткочасної вербальної пам'яті та довготривалої вербальної пам'яті. Взагалі, дослідники припускають, що оптимум розвитку інтелектуальних функцій знаходиться між 18-20 роками.

Вікова психологія стверджує, що вік ранньої дорослості, в якому знаходяться студенти, відповідає стадії досягнень. Інтелект використовується в основному для вирішення реальних проблем, які визначають подальшу долю людини. Основними серед таких проблем є вибір професії або супутника життя. (Вікова та педагогічна психологія. [1], С. 268-272; З. І. Слєпкань [4], С. 55-62).

Особливості навчальної діяльності студентів

Навчальна діяльність студентів є провідною їхньою діяльністю. Тому інтелектуальний розвиток і професійне становлення, хоч і не виключно, але в основному, відбувається у процесі навчальної діяльності. Уже в перші тижні навчання у вузі слід навчати студентів вчитися. Студенти відрізняються за інтелектуальними здібностями, типом мислення, темпом просування у навчанні. Це необхідно враховувати при організації навчання, здійснювати диференціацію навчально-виховного процесу.

Для підвищення рівня навчальної діяльності необхідно продовжувати формувати у студентів загальні розумові дії і прийоми розумової діяльності, підсилювати мотивацію навчання і використовувати традиційні та нові технології, сучасні інформаційні технології, які активізують навчально-пізнавальну діяльність. Механізмом навчальної мотивації є формування цілісної структури цілей навчальної діяльності. Звідси випливає важливість своєчасної і систематичної постановки викладачами цілей навчання, які студенти мають прийняти і спрямувати свою діяльність на досягнення поставлених викладачем і самостійно цілей навчання.

З І курсу необхідно показувати студентам суспільну значимість обраної ними професії і важливість розвитку студентом своїх професійно значущих якостей. (З. І. Слєпкань [4], С. 55-62)

До факторів, які впливають на навчальний процес відносяться:

• внутрішні - ті, які залежать від особистості студента;
• зовнішні - ті, які залежать від умов організації навчального процесу.

До основних внутрішніх факторів належать рівень розвитку та характер уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, а також уміння вчитися, тобто уміння організовувати свою діяльність, в тому числі й навчаючу. Оскільки вища математика в основному вивчається на першому курсі для нематематичних спеціальностей і починає вивчатись на першому курсі для математиків, спираючись на вище сказане, з'ясуємо деякі особливості навчальної діяльності студентів першого курсу:

• період ранньої юності - це період систематичного засвоєння навчальних дисциплін, тому викладач не має права порушувати принцип науковості;
• у цей період здійснюється систематизація, узагальнення і поглиблення знань, одержаних в основній та старшій школах;
• спостерігається висока активність думки, студенти готові до продуктивного мислення;
• студентам цікаві не конкретні знання в готовому вигляді, а сам хід їх відкриття, створення, руху думки;
• ефективне засвоєння знань відбувається в результаті руху думки за рахунок таких розумових дій, як аналіз, синтез, абстрагування, класифікація, узагальнення, порівняння, систематизація;
• для студентів першого курсу запам'ятовування матеріалу, даного в готовому вигляді, відбувається гірше, ніж матеріалу, здобутого самостійно. В пам'яті залишається те, що сприймається за рахунок активної пізнавальної діяльності;
• запам'ятовування міцніше при опорі на різні засоби наочності, на результати знань, представлених у вигляді опорних конспектів, схем, таблиць.

Психічні процеси особистості, які впливають на навчання

Як було зауважено вище, на навчальну діяльність студента впливають також тип та ступінь розвиненості уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, уміння вчитися, тобто уміння організовувати свою діяльність, в тому числі й навчаючу. Розглянемо такий психічний процес, як сприймання.

Сприймання - це відображення у свідомості людини предметів і явищ у сукупності їх якостей та частин, що діють у певний момент на органи чуття. Сприймання предметів і людей, з якими суб'єкту доводиться мати справу, умов, в яких протікає його діяльність, становить необхідну умову усвідомленої людської дії. Попередній досвід прискорює процес виділення об'єкта, розпізнання його особливостей, збагачує зміст сприймання, підвищує його повноту і точність.

Сприймаючи, людина не лише бачить, а й дивиться і розглядає, не лише слухає, а й слухає і прислуховується. Але індивідуальні особливості роблять сприймання кожної людини індивідуально-своєрідним. Виділяють такі основні типи сприймання та спостереження:

• синтетичний,
• аналітичний,
• аналітико-синтетичний,
• емоційний.

Людям синтетичного типу властива схильність до узагальненого відображення явищ, вони не надають значення деталям.

Люди аналітичного типу вникають у всі подробиці, для них буває проблемою зрозуміти загальну суть явища.

Люди аналітика-синтетичного типу завжди співвідносять аналіз окремих частин з висновками, встановлення фактів - з їх поясненням.

Люди емоційного типу сприймання намагаються не так вирізнити сутність явища, як висловити своє ставлення, власні переживання, спричинені цими явищами. У повсякденній діяльності викладачу слід неодмінно зважати на індивідуальні особливості сприймання студентів.

Функцію накопичення, збереження і використання наслідків дії відчуттів, сприймання, мислення, уяви виконує пам'ять.

Пам'ять - це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, зберігання, відтворення. Індивідуальні особливості пам'яті людей генетично залежать від властивостей нервової системи (рухливість, сила, врівноваженість).

Мимовільна пам'ять розвинена у людей з рухливою нервовою системою, а довільна - з інертною. Індивіди з сильною нервовою системою демонструють вищу продуктивність процесів пам'яті, але логічну структуру матеріалу краще запам'ятовують індивіди зі слабкою нервовою системою. Тексти краще запам'ятовують люди з неврівноваженою нервовою системою. Властивості нервової системи відбиваються на особливостях процесів пам'яті, наприклад, у тому, що запам'ятовується. (О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та інші [6])

Якщо звернемось до поняття мислення, то з'ясуємо наступне. Мислення - найвища форма відображення мозком навколишнього світу, найбільш складний пізнавальний психічний процес, властивий лише людині. За допомогою мислення людина пізнає загальні властивості і відношення, виділяє серед цих властивостей суттєві, що визначають характер об'єктів. Це дозволяє людині передбачити результати подій навколишнього середовища і своїх власних дій. Уся ця робота виконується за допомогою операцій мислення: порівняння, аналізу і синтезу, абстракції, узагальнення і конкретизації.

Розрізняють три види мислення:

• наглядно-дійове,
• наглядно-образне,
• теоретичне.

В складних розумових діях дорослого (у тому числі і студента) присутні елементи всіх трьох видів мислення, але деякий один з них, зазвичай, виражений найбільше. Викладач повинен враховувати цю умову і корегувати свої дії в залежності від того, який вид мислення у переважної більшості студентів групи, та додатково звертати увагу на студентів, які її потребують. (Л. М. Фридман [7], С. 32-37)

До вищих пізнавальних процесів належить уява. Вона породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Уява — це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. У кожної дитини є уява, фантазія, але проявляються вони по-різному, залежно від її індивідуальних особливостей.

Ступінь легкості перетворення в уяві особистості змісту навчального завдання буває різним. Деякі студенти досить скуті ситуацією, так що будь-яке мислене перетворення її становить для них значні труднощі. Для інших дітей будь-яка ситуація - матеріал для діяльності уяви. Студенти можуть розрізнятись ще й тим, якою мірою їхня уява контролюється свідомістю. Залежно від цього уява може бути корисною або шкідливою (в останньому разі вона відволікає людину від реального світу). Тому викладачу важливо знати, як студент сприймає матеріал і як цей матеріал переломлюється в його уяві.

Уяву можна тренувати і розвивати, як будь-який аспект психіки людини. Розвивати уяву можна різними шляхами, але обов'язково в такій діяльності, яка без фантазії не приводить до бажаних результатів. Розглянемо форму організації пізнавальних процесів - увагу.

Увага - це зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо. У кожному психічному процесі присутній момент, що виражає різні ставлення особистості, зокрема до світу людей, природи, свідомості, до об'єкта. Якщо у людини сформувалась звичка бути завжди уважною, тоді увага стає закріпленою, постійною властивістю, яка називається уважністю. Уважність формується в діяльності. Уважна людина вирізняється спостережливістю, вона повніше і точніше сприймає навколишній світ, навчається і працює значно успішніше, ніж неуважна людина.

Звернемо увагу на вольову активність особистості. Сутність і значення волі можна розглядати в такому поєднанні: активність - воля - свідомість. Воля - не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особисті. Воля є внутрішньою активністю психіки, пов'язаною з вибором мотивів, ціле-покладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Індивідуальні особливості волі властиві окремим людям.

До позитивних якостей відносять такі якості, як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості, визначаються такими поняттями, як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо. (О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та інші [6])

Література

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. /О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. -К.:Просвіта, 2001. -416с.
2. Крутецкий В. А. Психология: Учебник для учащихся пед. училищ. - М.:Просвещение, 1980. -352с.
3. Слєпкань З. И. Психолого-педагогические основы обучения математике: Метод. пособие. -К.:Рад. школа, 1983. -192с.
4. Скрипченко О., Долинська Л., Огороднійчук 3. та інші. Загальна психологія: Навч. посібник. -К.: "АПН", 2002. -462с.
5. Фридман Л. М. Психолого-педагогические основы обучения математике в школе. - М.:Просвещение, 1983. -160с.

03.04.2012