Професіоналізм викладача: місце психологічної культури. Реферат
Психологічна культура як складова культури викладача. Шляхи підвищення психологічної культури викладача. Психологізація як шлях удосконалення освіти
Психологічна культура як складова культури викладача
Тепер, коли з'ясовано, що розуміється під психологічною культурою та з яких складових формується професіоналізм викладача, можна стверджувати, що психологічна культура займає одну з провідних ніш у поведінці людини [5].
Психологічна культура є складовою загальної культури викладача (на одному рівні з тими, що звуться "педагогічною культурою" та "політичною культурою" тощо). Проте психологічна культура є визначальною для багатьох рис професіонала [5]. Так, якщо психологічна культура майже не впливає на спеціальні ЗВН фахівця, то усі інші риси професіонала безпосередньо пов'язані із нею. Жоден фахівець не може усвідомлювати сенс власної діяльності, не маючи культури мислення.
Будь-яка професійна етика має обов'язково спиратися на культуру спілкування та культуру поведінки. Врешті решт, ефективність діяльності викладача прямо залежить від його психологічної культури. Зауважимо, що викладач може мати різний рівень психологічної культури. Так, психологічна грамотність допомагає викладачеві орієнтуватися у тих психологічних ситуаціях, які трапляються під час навчального чи виховного процесів, але для вдалого, ефективного вирішення цих ситуацій психологічної грамотності вже не досить - викладача тут повинен бути психологічно компетентним (а це вже зовсім інший рівень психологічної культури).
Втім, найважливішим виявляється вплив ціннісно-смислового компоненту, оскільки він віддзеркалює внутрішній світогляд людини, і особистість викладача через цей компонент має часто неусвідомлений вплив на студентів. Рефлексивна здатність викладача буде сприяти пробудженню й розвитку рефлексії у студентів, звісно за тієї умови, що вони хоч трохи поділяють погляди свого викладача. І нарешті, культуротворчість теж є неусвідомленою частиною психологічної культури викладача, оскільки він вже сам по собі є носієм усіх видів культури - з усіма їх перевагами й недоліками - для студентів, що навчає.
Шляхи підвищення психологічної культури викладача
Для того, щоб підвищити психологічну культуру викладача, необхідно змінити чинники її формування. Що може стимулювати власну психологічну активність людини? Найбільш радикальним шляхом є спрямування її в умови складної психологічної практики, де людина мала б зіткнутися з психологічними ситуаціями, які б стосувалися її безпосередньо (тобто людина повинна вирішувати власні психологічні проблеми, або щонайменше проблеми, до яких вона не байдужа; але якщо ці проблеми будуть занадто складні, то людина замість цінного психологічного досвіду може отримати психологічну травму), у відповідності до наявного рівня розвитку психологічної культури.
Викладач - це зріла людина, тому такі чинники, як вплив батьків чи педагогічний вплив є для неї вже минулим етапом через те, що авторитет зазначених осіб перекривається власним авторитетом. Але ці чинники є важливими для формування психологічної культури особистості, тому їх слід розглядати як чинники впливу на наступні покоління. Тобто, якщо ми бажаємо сформувати високу психологічну культури у дитини (майбутнього викладача) ми маємо починати з формування цієї високою психологічної культури у її батьків й вчителів.
Вплив колективу є постійним чинником (проте сам колектив може змінюватися). Психологічна культура колективу не може бути підвищена раптово й штучно одразу до високого рівня. Найголовнішим чинником виступає базовий рівень психологічної культури суспільства, але він є продуктом історичного розвитку. Якщо ми бажаємо здійснювати вплив на цьому рівні, ми маємо здійснювати радикальні зміни у масштабі всього суспільства.
Психологізація як шлях удосконалення освіти
На сучасному етапі майже не підлягає сумніву той факт, що виникла необхідність у психологізації освіти. Мажура Г. П. прямо й відверто вказує, що "психологизация образования является условием и критерием его дальнейшего развитая" [9].
Річ у тім, що без суттєвих рухів у цьому напрямі ми навряд чи зуміємо вирішити проблеми, що їх ставить перед нами гуманістична парадигма освіти, яка ставить до центру уваги людину з її унікальністю. Не виникає сумнівів, що психологічна культура, як вже невід'ємний компонент культури викладача, має бути підвищена.
Але оскільки закладання психологічної культури відбувається головним чином у молодому віці, слід визнати, що для підвищення психологічної культури викладача потрібні певні зміни в освітньому процесі. І найголовнішу роль тут має зіграти психологізація освіти, починаючи з рівня вищої школи і закінчуючи загально-освітянським рівнем [4].
Психологізація у вищій школі має відбутися, щоб створити певний потенціал викладачів (насамперед у педагогічних вузах), які б у подальшому передавали його своїм вихованцям. Таким чином вже відбувалося б закладання певного рівня психологічної культури викладачів середньої школи. Наступним етапом є психологізація як суспільне явище, коли вже під впливом педагогів середньої ланки буде відбуватися надбання певного рівня психологічної культури будь-якою людиною, що закінчить середню школу.
Висновки. Складне явище психологічної культури ще не є повністю дослідженим й потребує подальшого прискіпливого вивчення. Головними складовими психологічної культури є психологічна грамотність та психологічна компетентність, які разом з рефлексією можуть бути віднесені до свідомого компонента психологічної культури. Ціннісно-смисловий компонент та культуротворчість частіше виступають як несвідомі компоненти психологічної культури, але від того їх вплив не стає менш значущим.
Визначальним чинником, який формує психологічну культуру, слід визнати, нажаль, базовий рівень психологічної культури суспільства. Індивідуальна психологічна культура набувається завдяки власному психологічному досвіду, якість цього досвіду залежить від психологічної грамотності особистості.
Психологічна культура є важливою й невід'ємною складовою професіоналізму викладача (втім, й інших фахівців також) через те, що вона значною мірою визначає його загальну культуру. Існує необхідність загальної психологізації освіти на всіх її рівнях (або щонайменш на рівні вищої та середньої школи), оскільки іншим чином підвищити загальний рівень психологічної культури суспільства неможливо. Нехтування цим процесом ставить під загрозу саму реалізацію гуманістичної парадигми в освіті.
Літepaтуpa
- Анисимов О. С. Психологические особенности педагогического мышления в системе высшего образования. (http://www. voppsy. ru/1987/876/87606. htm).
- Газман О. С. Воспитание: цели, средства, перспективы. Новое педагогическое мышление. - М., 1989.
- Голева З. В., Данилевич А. К. Творческая реализация профессиональных функций в педагогическом процессе. (http://www. voppsy. ru/1987/876/87606. htm).
- Гринько О. В. проблема формирование профессионально-перцептивной культуры специалиста // Вестник ПГЛУ 1, 2004.
- Демина Л. Д., Ральникова И. А., Лужбина Н. А. Психологическая культура как фактор становления профессионала. (http://psy. tsu. ru/problems psy. php).
- Исаев И. Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя. - М., 2002.
- Климов Е. А. Введение в психологию труда. - М., 1988.
- Колмогорова Л. С. Становление психологической культуры личности как ориентир современного образования. (http://bspu. ab. ru/journal/pedagog/pedagog 3/atl4h).
- Мажара Г. П. Психологизация образования - условие и критерий его развития, (http://vlad-sadovsk. chat. ru/magazin4/articlel. htm).
- Марасанов Г. И. Культура как психологическое понятие. (http://psychol. ras. ru/cont/marasan. htm).
- Орлов А. Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики: пособие для студентов психологических факультетов. - К., 1995.
- Симанова Т. А. Психолого-акмеологическая характеристика личности профессионализма (http://psy. tsu. ru/problems_psy. php).
- Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. - М., 1997.
02.04.2012
