Невроз: причини і механізми розвитку. Реферат
Проблема пригнічення темпераменту характером. Загострення інстинкту самозбереження як база перед-невротичного характеру. Типи перед невротичного характеру
В ХХ ст. серед інших проблем медицини відмічається і ріст числа неврозів як у дорослих, так і в дітей. Не вилікуваний в дитинстві невроз може спотворити долю людини, відобразитися на всьому її житті. Батьки повинні розуміти причини неврозу у своєї дитини, оскільки буз цього не може бути ні попередження, ні його подолання.
На початку викладу цього складного матеріалу розглянемо детально історію хвороби.
1) Стривожена мати на прийомі у лікаря повідомляє: дитина 10 міс. після того, як захворіла отитом - гострим запаленням середнього вуха - 3 дні кричала від різкої болі, а на 4-й явища отиту пройшли, але "дитину ніби підмінили":
- тепер вона неспокійна, у неї підвищена чутливість до шуму і яскравого світла;
- плач у неї жалібний, невтішний;
- вираз її обличчя і поведінка відображають постійне невдоволення;
- вона втомлена, а заснути не може;
- вночі прокидається з криком;
- t тіла нестійка.
2) На прийомі інша мати з отакими скаргами: дитина 2,5 років почала відвідувати ясла, але звикала до них погано, плакала, коли мати йшла - безперестанно кликала її. До вечора збуджувалася, ставала агресивною, у неї порушився сон. Незабаром вона захворіла і відвідування ясел припинили. Однак дитина не стала спокійнішою. Вона змінилася і стала іншою:
- боязливою, капризною, плаксивою, тривожною;
- не залишається одна в кімнаті;
- сон чутливий;
- стала вимогливою - з будь-якого приводу сльози;
- відвідування матір’ю роботи стало нестерпною мукою;
- чужих боїться, ховається за матір;
- апетит поганий, якщо на годуванні настояти - блювота;
- підвищена пітливість.
3) На прийомі третя мати з дитиною 5 років. Вона скаржиться на те, що останнім часом:
- вона стала дратівливою, плаксивою;
- все їй не так, вона сама не знає, що вона хоче;
- вона швидко втомлюється, бліда, з’явилась синюшність під очима, скаржиться на головні болі, болі в грудях, в животі, в ногах;
- пропав апетит, годування перетворилося в муку;
- порушився сон, особливо процес засипання;
- зранку прокидається невідпочившою.
А все почалося з того, що пропала собака - єдиний друг, з яким хлопчик грався, розмовляв, про якого турбувався, зустрічаючи бурхливу відповідну реакцію. У відповідь дорослі заспокоювали малюка: "Купимо тобі іншого". Але нічого не допомагало.
Отже, є 3 історії хвороби, у всіх трьох дітей невроз. Ніби все ясно: психічна травма викликала невроз, і для одного такого травмою став біль, для другого - направлення в ясла, для третього - зникнення улюбленої собаки. Насправді все значно складніше. Переносять біль, відвідують ясла, втрачають домашніх тварин багато дітей, але невроз виникає далеко не у всіх.
Негативні емоції неминучі в житті будь-якої людини, але чому в одних людей вони викликають невроз, а в інших не викликають? Проблема походження і розвитку неврозу до сих пір спірна. В. І. Гарбузов прийшов до твердого переконання, що шлях в невроз частіше всього починається з пригнічення у дитини її темпераменту.
В процесі еволюції, в боротьбі за виживання сформувались 3 найбільш доцільних вроджених типи пристосування - холеричний, сангвінічний і флегматичний темпераменти. Природа запрограмувала людину на певний стиль поведінки - хлопчиків на чоловічий, дівчинку на жіночий, і подібно тому, як, народившись хлопчиком, людина повинна прожити чоловіче життя, дитина повинна виховуватися і жити у відповідності із своїм темпераментом.
Найяскравіше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях і при загрозі життю або благополуччю, в труднощах по досягненню особливо важливих цілей, в життєвій боротьбі, заперечуючи свій, індивідуальний стиль поведінки. Діючи згідно до свого темпераменту, людина долає труднощі найбільш ефективно. Діючи всупереч темпераменту, вона чинить протиприродно. Виховання, період дитинства формують характер або в згоді темпераментом, або наперекір йому, що протиприродно.
Вродженим є не лише темперамент, але й інстинкт самозбереження. Він вимагає від живої істоти бути пильною, але міра його враженості і тип реагування при відверненні загрози диктуються темпераментом.
Темперамент і інстинкт самозбереження взаємопов’язані. Людина флегматичного темпераменту повільна, тому інстинкт самозбереження у неї виражений сильніше, їй потрібно бути обережнішою, ніж швидкий і спритний сангвінік.
У холерика, з його потужним потенціалом, якому сама природа визначила роль дослідника і безстрашного воїна, інстинкт самозбереження обмежений.
Таким чином, в ході еволюції, природою все було мудро зважено і узагальнено. При пригніченні темпераменту природні зв’язки порушуються. В результаті у холерика, наприклад, інстинкт самозбереження загострюється, і холерик стає боязливим і обережним. Однак боягузлива людина з темпераментом холерика - це вже не холерик, а дисгармонійна, нервова або важка особа.
Чим більше характер відхиляється від своєї природної основи - темпераменту, тим більше темперамент пригнічується характером, тим менш ефективно долаються труднощі. В результаті втрачається така риса характеру як мужність. І вона взаємопов’язана з темпераментом, оскільки в сукупності своїх рис темперамент формує мужність і гідність в людині.
Дитина з пригніченим темпераментом закономірно терпить невдачі. Переставши бути мужньою, вона втрачає і впевненість в собі. А раз так, то загострюється інстинкт самозбереження. Дитина стає все більш боязкою, її огортають сумніви, які породжуються невпевненістю в собі, тривожність перетворюється в рису характеру, яка особливо сильно пригнічує темперамент, страхи виникають навіть в тих випадках, коли боятися немає чого. Невпевнена в собі, схильна до сумнівів і вагань, боязлива, тривожна дитина нерішуча, несамостійна, нерідко інфантильна, підвищено навіювана.
Невпевнена, тривожна людина завжди вразлива, а вразливість породжує недовір’я до інших. Така дитина побоюється інших, лякається нападу, насмішки, образи. Вона не справляється із задачею в грі, з ділом. І ось вона вже одинока, замкнута, малоактивна або тривожно-товариська і тривожно-активна.
Невпевнена, тривожна дитина схильна до перестраховки, педантичності. Дитинство - це період життєрадісності, енергійності. а перед нами боязливий і нудний дідок.
Так формується перед-невротичний характер - перший етап на шляху до неврозу.
Література
- Психологічний словник /Під ред. В. І. Войтко. - К. - Вища школа, 1982. - 216 с.
- Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. Речевое общение учителя. - М., 1984. - С. 129-144.
- Яценко Т. С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. Психокоррекционная работа в группе активного социально-психологического обучения. — Киев, 1987. - С. 48-59.
- Немов Р. С. Психологія. Книга 1: Основи загальної психології. – М., Освіта, 1994.
- Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движе-ние. М., 1996. – 178 с.
- Спілкування й оптимізація спільної діяльності. Під ред. Андрєєвої Г. М. і Яноушека Я. М., МГУ, 1987.
- Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. — К., 1992. – 321 с.
- Экман П. Психология лжи. — К., 1999. – 256 с.
- Спілкування й оптимізація спільної діяльності. /Під ред. Андрєєвої Г. М. і Яноушека Я. / М., МГУ, 1987.
13.03.2012
