Розвиток творчості у школярів: вплив міжособистісних взаємин. Реферат
Важливе значення набуває проблема вивчення міжособистісних взаємин в шкільному колективі. Завжди ця проблема була пов’язана з вивченням стосунків, самооцінки особистості, соціального статусу особистості в колективі
В нашому дослідженні, яке ґрунтувалось на розвиваємому на сучасному етапі в вітчизняній психології діалого-культурологічному підході до навчання міжособистісні взаємини розглядались як чинник розвитку творчості у школярів.
Як відомо, що взаємодія, взаємовплив, взаємне спілкування в колективі займають значне місце в стосунках, коли одна особистість впливає на іншу то підсилюються задатки і нахили, здібності до певної діяльності у інших особистостей.
Цей взаємовплив можна розглядати і гіпотетично і експериментально на досвіді. Як показують дослідження Воробйова А. М., Бойко Д., Чорної А., Юсіфової А. та інших, що творчість – природна функція мозку людини і тому творчий потенціал заложений в кожній нормальній дитині і тому може бути розвинений в процесі цілеспрямованого навчання, практичного вирішення творчих завдань і робіт.
В нашому дослідженні зроблена спроба показати вплив міжособистісних взаємин на розвиток творчості у школяра. В розвиненому вигляді рівні творчості включають здатність синтезування та аналізування рефлексії, моделювання. діяти в умі, внутрішньому плані про себе, планувати нові шляхи досягнення рішення завдання, співвідношення емпіричного та логічного, теоретичного мислення тощо.
Керівництво розвитком творчості у школярів, на нашу думку, полягає в стимулюванні учнів на пошук нових, оригінальних та раціональних способів вирішення завдань, вибір адекватних та складання програми дії з використанням досвіду, знань навичок, включати вирішення задачі в цілісну систему взаємовідношень з предметами та міжособистісною взаємодією учнів.
Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити особливості прояву творчості у школярів молодшого та середнього шкільного віку, показати вплив міжособистісної взаємодії на розвиток творчих здібностей, сприяти організації необхідних умов та оточення в розвитку творчості.
В дослідженні приймала участь студентка психологічного факультету Устьянівська Катерина, яка допомагала в обробці отриманих матеріалів. З метою діагностики творчих здібностей та творчого мислення використовували стандартизовані методики, а також проводилась діагностика міжособистісних стосунків та їх вплив на творчі здібності школярів. Рівні творчості в процесі між-особових взаємин оцінювались за показниками: швидкість творчого мислення школярів, його гнучкість, оригінальність вирішення творчого завдання та рівень розробленості творчої ідеї.
Як показали результати дослідження в між-особових взаєминах при використанні спільних творчих робіт учні виявили низького рівня швидкості мислення 20%, середнього рівня 50%, високого 30%; гнучкості творчого мислення низького рівня 16%, середнього 44% і високого рівня 40%; оригінальності в виконанні творчих сумісних робіт низького рівня 24%, середнього рівня 24%; розробленості ідеї в виконанні сумісних творчих робіт низького рівня 16%, середнього – 64%, високого 20%. Найменше вираженим виявився низький рівень, а найбільше виражений середній і високий рівень.
Придумування нестандартних оригінальних рішень виявилось лише під силу в процесі міжособистісної взаємодії і діалогічного спілкування про те, що і як виконувати і робити. Переважання середнього рівня у молодших школярів і високого рівня в учнів середніх класів є досить показовим, оскільки з віком зростає можливість до прояву швидкості творчого мислення, його гнучкості, оригінальності та розробленості ідеї в вирішенні творчого завдання, але не тільки вікові особливості впливають на рівень творчого потенціалу учнів, але й між-особові взаємини, які мали позитивний характер.
Середні показники творчих здібностей зафіксовано у 38% учнів, які в індивідуальних творчих роботах відчували значні труднощі в винахідницькій діяльності, в виконанні нетипових завдань виявили більш високий рівень творчого підходу до роботи і могли навіть пропонувати досить нестандартні вирішення завдання.
Аналіз показав, що в учнів з високим рівнем обдарованості і творчих здібностей набуває середній коефіцієнт соціального статусу в шкільному колективі, а в тих учнів, що мають середній рівень творчих здібностей часто буває високий соціальний статус.
В процесі психокорекційної роботи намагались підняти рівень соціального статусу у творчих, обдарованих учнів і розвинути творчі здібності тих учнів, що мали високий соціальний статус у колективі в процесі виконання творчих спільних робіт в навчальній діяльності. Був виявлений зв’язок між рівнем творчості і соціальним статусом, так, високий соціальний статус у учнів з високим рівнем творчості мали 20%, середній статус 74% і 6% низький.
Середній рівень творчого мислення мали учні з середнім соціальним статусом і лише незначна частина учнів з низьким соціальним статусом мали низький рівень творчого мислення. В основі проведення психокорекційної роботи лежала розроблена нами соціальна модель розвитку творчих здібностей в процесі міжособистісної взаємодії, яка полягала в тому, що покращання міжособистісних взаємин повинно позитивно вплинути на прояви творчості в процесі виконання спільних творчих робіт і в процесі виконання індивідуальних творчих завдань.
Таким чином, зміна соціальної позиції і статусу учня в колективі явилось домінуючим фактором в розвитку творчості школярів.
За допомогою діагностичної методики міжособистісних стосунків Лірі виявлено домінування доброзичливого, альтруїстичного типу особистості у взаєминах, а перша адаптивна поведінка по відношенню до інших з позитивною спрямованістю, яка почала домінувати у взаєминах з іншими, дещо меншою була виражена помірна поведінка у взаєминах з іншими і майже була відсутня третя ступінь – дезадаптована, егоїстична поведінка у взаєминах з іншими при виконанні спільних творчих робіт, яка була пов’язана з суперництвом, негативізмом до інших.
Таким чином, підтвердилась наша гіпотеза і припущення про те, що розвиток позитивних міжособистісних відносин при виконанні спільних творчих робіт і завдань знімає проблему суперництва і сприяє підвищенню рівня соціального статусу кожного учня, а також прояви творчих здібностей і нахилів.
Так, визначення кореляційних зв’язків показало, що швидкість творчого мислення пов’язана з високим соціальним статусом і коефіцієнт становив 0,85, гнучкість творчого мислення і соціальний статус коефіцієнт становив 0,65, оригінальність ідеї розробки творчого завдання і соціальний статус становив 0,49, розробленість ідеї творчого завдання і соціальний статус становив 0,63. Всі коефіцієнти показали значні зв’язки з достовірністю по t – критерію Стьюдента 0,05.
Таким чином, результати показали, що сумарні показники творчого мислення достовірно збільшилися і найсильніші відмінності було виявлено за показником оригінальності та розробленість ідеї в використанні спільних творчих робіт і завдань.
Систематичне позитивне підкріплення соціального статусу і положення учня в колективі, опора на творчий потенціал особистості сприяє підвищенню рівня психологічного клімату в міжособистісних взаєминах, розвиває творчий потенціал кожної особистості.
Високий рівень творчого мислення співвідноситься з високим соціометричним статусом, розширяється сфера самосвідомості, критичної самооцінки учнями своїх потенційних можливостей.
Так, поступово розвивається Я–образ учня, взаємодія емоційного і когнітивного компоненту в оцінці один одного, усвідомлення себе як суб’єкта спільної творчої діяльності, а потім її індивідуальних творчих особливостей кожного.
Література
- Воробйов А. Психофізиологічні аспекти творчості. Київ. 2005.
- Бойко Д. Методичні засади вивчення проявів різних типів творчих здібностей школярів. Київ. 2005.
- Чорна А. Обдарованість, її загальні і спеціальні складові. Київ. 2005.
- Юсіфова А. Роль творчості в розвитку особистості. Київ. 2005.
21.01.2012
