Формування Кримської складчастої області почалося ще в мезозойську еру. В кайнозої на межі палеогенового і неогенового періоду, внаслідок альпійської складчастості, гірський Крим піднявся на висоту понад 1500 м. Потім відбувалися ерозійне розчленування південних схилів гір і врізання річкових долин. Нові підняття в Криму спостерігалися в кінці неогену – на початку антропогену і супроводжувалися значними розломами.
Кримські гори складаються з трьох паралельних пасм – Головного, Внутрішнього і Зовнішнього, що поступово знижуються з півдня на північ та простягаються з південного заходу на північний схід. Головне пасмо утворене тріасовими та юрськими глинистими сланцями, вапняками, пісковиками і конгломератами, внутрішнє – крейдовими й палеогеновими вапняками. В будові гірського Криму беруть участь також магматичні породи, які остигали біля поверхні у надрах землі. Виходи цих твердих порід творять екзотичні гори Аю-Даг, Кастель тощо.
Внаслідок вимивання вапняків у Кримських горах дуже поширені карстові печери (найдовша Червона печера – 13,7 км). Крім карсту, у горах активно проявляються процеси вивітрювання, водна ерозія, селі, гірські обвали.
Кримська гірська країна з помірно континентальним кліматом охоплює найвище Головне пасмо і передгір'я. Тут температура повітря однакова і становить у січні від -8°.. 9°С, в липні – +15°... 16°С, а кількість опадів різна: у передгір'ях – 400-500 мм, на Головному пасмі – 900-1200 мм.
Клімат Південного узбережжя Криму субтропічний середземноморський, з додатними температурами цілий рік. Річна кількість опадів – 350-550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці. Літо тут спекотне й посушливе.
Річки Кримських гір короткі, їхні долини місцями каньйоноподібні. Багато річок гірської частини Криму на довгий період пересихають або переходять у підземні води. Найбільші річки – Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Всі ріки Криму беруть початок у горах. Річки південних схилів короткі, системи їхні розвинуті слабо, площа водозбору невелика. Вони бурхливі, порожисті, з частими водоспадами. Річки північних схилів порівняно довші, мають значну кількість приток. Площі їхніх водозборів більші, а течії спокійніші.
Ґрунтовий покрив Кримських гір дуже строкатий і змінюється з висотою. В передгір'ї поширені дерново-карбонатні гірсько-лісостепові, а на Південному березі Криму – коричневі ґрунти. На північних схилах Головного пасма, яке зайняте лісовою рослинністю, поширені бурі лісові, а на вершинах плато (яйлах) розвинуті гірські лучні ґрунти. Південний схил Головного Кримського пасма не має суцільного ґрунтового покриву – він переривається тут скельними породами, кам'яними осипищами.
У розподілі рослинності Кримських гір проявляється вертикальна поясність. Передгір'я – це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут росте дуб пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий, берест, з чагарників – дерен, граб східний, глід, шипшина, з трав – ковила, типчак.
На північному схилі Головного пасма до 700 м над рівнем моря переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, до висоти 1300 м, – букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато – яйлах, збереглися лише невеличкі ділянки лісу з бука і сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами. Тут широко поширені альпійська фіалка, звіробій, безсмертник, осока, типчак.
Для Південного берега Криму характерні чагарникові зарості, які складаються з держидерева, чагарникових форм дуба пухнастого і граба східного. Сучасний краєвид утворюють кипариси, кедри, лаври, магнолії. Завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам можна вирощувати субтропічні культури; мигдаль, інжир, хурму, гранат. Тваринний світ Кримських гір різноманітний. У лісах живуть олень, козуля, муфлон (дикий родич домашньої вівці з о. Корсика), куниця кам'яна, борсук, лисиця, заєць, білка. З птахів: гриф чорний, пугач, сойка, синиці, кропивник, соловейко, чайки, лебеді, чаплі.
Надзвичайно гарна природа, теплий клімат і море роблять Південний берег Криму одним із найкращих курортних районів України.
Найвідомішими природо-заповідними об'єктами Гірського Криму є заповідники: Кримський.,Ялтинський, Карадазький, ''Мис Мартьян", а також Нікітський ботанічний сад.
Література
1. Андрєєв А. Г., Гук В. И. Новые данные о морфологии и неотектонике Подольской рифогенной зоны // Мат-лы по геологии, гидрогеологии и геохимии Украины, Казахстана, Алтая и Забайкалья. – 1970. – № 6. – С. 27-35.
2. Выржиковский Р. Р. Новая гряда сарматских рифовых известняков на Подолии (геол. исследования в долине р. Каменки в 1926 г.) // Вісник Укр. геол. комітету, 1928. – Вип. ІІ.
3. Геренчук К. И. Подольские толтры (геоморфологический очерк) // Изв. ВГО, 1949. – Т. 81. – Вып. 5. – С. 530-536.
4. Геренчук К. И. Геоморфология Подолии // Учён. зап. Черновицкого ун-та, сер. геол. -геогр. Наук. – 1950. – Т. 8. – Вып. 2. – С. 89-111.
5. Гофштейн И. Д. Неотектоника Западной Волыно-Подолии. – К.: Наук, думка, 1979. –156 с.