Платниками податків є:
- суб’єкти підприємницької діяльності,
- бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності,
- банки (крім Національного банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України,
- міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.
Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.
Прибутковий податок з громадян. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства як ті, які мають, так і ті, які не мають постійного місця проживання в Україні.
Об’єктом оподаткування у громадян, котрі мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами.
У громадян, котрі не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподаткування є доходи, одержувані з джерел в Україні.
Державне мито. Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Плата за землю. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.
Податок на промисел. Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.
Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин. Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.
Плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцезнаходженням виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні.
Усі ліси України є власністю держави.
Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.
Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів.
Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування.
З метою раціонального і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів.
До лісових ресурсів належать:деревина технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.
Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять усі суб’єкти підприємницької діяльності-водокористувачі незалежно від форм власності, в тому числі підприємства гідроенергетики та водного транспорту.
Місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори:
- Готельний збір.
- Збір за парковку автотранспорту.
- Ринковий збір.
- Збір за видачу ордера на квартиру.
- Курортний збір.
- Збір за участь у бігах на іподромі.
- Збір за виграш на бігах.
- Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі н іподромі.
- Податок з реклами.
- Збір за право на використання місцевої символіки.
- Збір за право проведення кіно-і телезйомок.
- Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.
- Комунальний податок.
- Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон.
- Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.
Отже, основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:
- Зниження загального рівня податкового тягаря.
- Забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних пільг.
- Реалізації соціальної спрямованості податкової системи.
- Удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків.
- Удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Податковому кодексі.
Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі - розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з такими заходами:
- Комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйозної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості основних фондів підприємств.
- Активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності, що дасть можливість власникам і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвестування і зацікавить їх в інвестуванні коштів.
- Демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розширенням виробництва.
- Стабілізацією інфляційних процесів, що посилять привабливість інвестицій.
- Політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростанню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.
Податки - це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.
Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей-збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.
Бюджет - це розпис доходів і видатки держави, підприємства чи окремої особи на певний строк.
Мито - це податки на імпортні, експортні та транзитні товари.
Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні товари, що включається до ціни цих товарів.
Податок на добавлену вартість - це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення.
Прямі податки - це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку. До них належать:податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з доходів громадян.
Непрямі податки - це податки, які стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі. До них належать, зокрема, податок на добавлену вартість і акцизний збір.
Література
- Климко Г. Н. Основи економічної теорії. -Київ." Вища школа" - "Знання", 1997.
- Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні. -Київ." Укртиппроект", 1998.
- Ткаченко Т.:" Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції" //Економіка України №4. -Київ." Преса України", 1998.