• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Виділяють наступні шість досить самостійних форм кредиту, кожна з яких в свою чергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.

Банківський кредит. Одна з найбільш поширених форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно спеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку.

У ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода. Прибуток за цією формою кредиту поступає у вигляді позикового процента або банківського процента, ставки якої визначається по угоді сторін з урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування. Класифікується по ряду базових ознак.

Терміни погашення.  Онкольні позики, що підлягають поверненню в фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора. У цей час вони практично не використовуються не тільки в Росії, але і в більшості інших країн, оскільки вимагають відносно стабільних умов на ринку позикових капіталів і в економіці загалом.

Короткострокові позики, що надаються, як правило, на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів у позичальника. Сукупність подібних операцій утворить автономний сегмент ринку позикових капіталів грошовий ринок. Середній термін погашення на цей вигляд кредиту звичайно не перевищує шести місяців. Найбільш активно застосовуються короткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в режимі міжбанківського кредитування.

У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що отримали однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітними ознаками:

• а) більш короткими термінами, що звичайно не перевищують одного місяця;
• б) ставкою процента. Зворотно пропорційної терміну повернення позики;
• в) обслуговуванням в основному сфери звертання, оскільки недоступні через ціни для структур виробничого характеру.

Середньострокові позики, що надаються на термін до одного року (у вітчизняних умовах до трьох-шести місяців) на меті як виробничі, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення отримали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів зі середніми об'ємами необхідних інвестицій.

Довгострокові позики, що використовуються, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рушення основних коштів, відрізняючись великими об'ємами кредитних ресурсів, що передаються. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності.

Особливий розвиток отримали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Середній термін їх погашення звичайно від трьох до п'яти років, але може досягати 25 і більше за років, особливо при отриманні відповідних фінансових гарантій з боку держави.

Спосіб погашення:

• Позики що погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення, оскільки не вимагає використання механізму числення диференційованого процента.
• Позики, що погашаються на виплат протягом всього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, в тому числі в частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як правило, при середньострокових.

Спосіб стягування позикового процента:

• Позики, процент по яких виплачується в момент її загального погашення. Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер.
• Позики, процент по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягом всього терміну дії кредитного договору. Традиційна форма оплати середньо- і довгострокових позик, що має досить диференційований характер в залежності від домовленості сторін (наприклад, по довгострокових позиках виплата процента може починатися як по завершенні першого року користування кредитом, так і через більш тривалий термін).
• Позики, процент по яких утримується банком в момент безпосередньої видачі їх позичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.

Наявність забезпечення. Довірчі позики, єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньо кредитний договір. У обмеженому об'ємі застосовуються деякими зарубіжними банками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їх повним довір'ям (підкріпленим можливістю безпосередньо контролювати поточний стан розрахункового рахунку позичальника).

При середньо- і довгостроковому кредитуванні можуть використовуватися лише як винятку з обов'язковим страхуванням виданої позики, звичайно за рахунок позичальника. У вітчизняній практиці застосовуються комерційними банками лише при кредитуванні власних установ.

Забезпечені позики як основний різновид сучасного банківського кредиту, що виражає один з його базових принципів. У ролі забезпечення може виступити будь-яке майно, що належить позичальнику на правах власності, частіше за все нерухомість або цінні папери. При порушенні позичальником своїх зобов'язань це майно переходить у власність банку, який в процесі його реалізації відшкодовує понесені збитки. Розмір позики, що видається, як правило, менше середньоринкової вартості запропонованого забезпечення і визначається угодою сторін.

Позики під фінансові гарантії третіх осіб, реальним вираженням яких служить юридично оформлене зобов'язання з боку гаранта відшкодувати фактично нанесений банку збиток при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. У ролі фінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатнім довір'ям зі стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня,

В умовах розвиненої ринкової економіки набули широкого поширення передусім в сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до цього часу мають обмежене застосування через недостатнє довір'я з боку кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів, особливо муніципального до регіонального рівнів.

Цільове призначення. Позики загального характеру, що використовуються позичальником по своєму розсуду для задоволення будь-яких потреб в фінансових ресурсах. У сучасних умовах мають обмежене застосування в сфері короткострокового кредитування, при середньо- і довгостроковому кредитуванні практично не використовується.

Цільові позики, що передбачають необхідність для позичальника використати виділені банком ресурси виключно для рішення задач, визначених умовами кредитного договору. (наприклад, розрахунку за товари, що придбаваються, виплати заробітної плати персоналу, капітального розвитку і Порушення вказаних зобов'язань, як вже відмічалося в справжньому розділі, спричиняє за собою застосування до позичальника встановлених договором санкцій в формі дострокового відгуку кредиту або збільшення процентної ставки.

Категорії потенційних позичальників. Аграрні позики один з найбільш поширених різновидів кредитних операцій, що визначили появу спеціалізованих кредитних організацій – агробанків. Характерною їх особливістю є чітко виражений сезонних характер, зумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва.

Комерційні позики, що надаються суб'єктам господарювання, що функціонують в сфері торгівлі і послуг. У основному вони мають терміновий характер, задовольняючи потреби в позикових ресурсах в частині, що не покривається комерційним кредитом. Складають основний об'єм кредитних операцій українських банків.

Позики посередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським, маклерським і дилерський фірмам, що здійснюють операції по купівлі-продажу цінних паперів. Характерна особливість цих позик в зарубіжній і російській практиці початкова орієнтованість на обслуговування не інвестиційних. а ігрових (спекулятивних) операцій на фондовому ринку.

Іпотечні позики власникам нерухомості, що надаються як звичайними, так і спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній зарубіжній практиці набули так широкого поширення, що в деяких джерелах виділяються як самостійна форма кредиту. У вітчизняних умовах почали набувати обмеженого поширення лише з 1994 р., що пов'язано з незавершеністю процесу приватизації і відсутністю законодавчих актів, що чітко визначають права власності на основні види нерухомості (передусім на землю).

Міжбанківські позики одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточна ставки по міжбанківських кредитах є найважливішим чинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по інших видах позик, що видаються ім. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального бланка, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.

Комерційний кредит. Одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельне звертання і тим самим активно що сприяла розвитку безготівкового грошового обороту, знаходячи практичне вираження в фінансово-господарських відносинах між юридичними особами в формі реалізації продукції або послуг з відстрочкою платежу. Основна мета цієї форми кредиту прискорення процесу реалізації товарів. а отже, витягання закладеного в них прибутку.

Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов'язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільше поширення отримали дві форми векселя простий вексель, що містить пряме зобов'язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, і перекладний (тратта), представляючий письмовий наказ позичальнику з боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред'явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, регламентуючий порядок оплати продукції, що реалізовується на умовах комерційного кредиту.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

• в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а будь-які юридичні особи, пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів або послуг; надається виключно в товарній формі; позиковий капітал інтегрований з промисловим або торговим, що в сучасних умовах знайшло практичне вираження в створенні фінансових компаній, холдингів і інших аналогічних структур, що включає в себе підприємства різної спеціалізації і напрямів діяльності;
• середня вартість комерційного кредиту завжди нижче середньої ставки банківського процента на даний період часу;
• при юридичному оформленні операції між кредитором і позичальником плата за цей кредит включається в ціну товару, а не визначається спеціально, наприклад, через фіксований процент від базової суми.

У зарубіжній практиці комерційний кредит набув виключно широкого поширення. Наприклад, в Італії до 85% від суми операцій в оптовій торгівлі здійснюються на умовах комерційного кредиту, причому середній термін по ньому складає біля 60 днів, що істотно перевищує термін фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:

• кредит з фіксованим терміном погашення;
• кредит з поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених на виплат товарів;
• кредитування по відкритому рахунку, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення заборгованості по попередньому постачанню.

Споживчий кредит. Головна відмітна його ознака цільова форма кредитування фізичних осіб. У ролі кредитора можуть виступати як спеціалізовані кредитні організації, так і будь-які юридичні особи, що здійснюють реалізацію товарів або послуг. У грошовій формі надається як банківська позика фізичній особі для придбання нерухомості, оплати лікування, що дорого коштує і т. п., в товарного в процесі роздрібного продажу товарів з відстрочкою платежу.

Державний кредит. Суб'єктами при держкредиті виступають юридичні особи, фізичні особи і держава. Держава розміщує свої облігації і інші цінні папери серед державних, кооперативних і поодиноких підприємств, організацій, заснувань, а також населення. Державний кредит ділиться на види: по місцю розміщення – внутрішній і зовнішній; по термінам – короткострокові, до року, довгострокові; по доходності – виграшні або відсоткові.

Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк проводить кредитування:

• конкретних галузей або регіонів, що випробовують особливу потребу в фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позики комерційних банків не можуть бути залучені внаслідок дії чинників кон'юнктурного характеру;
• комерційних банків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

У ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів.

Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держава виступає позичальником коштів.

Потрібно зазначити, що в умовах перехідного періоду він повинен використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів, але і ефективного інструмента централізованого кредитного регулювання економіки.

Міжнародний кредит. Розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР і ін.), уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах з участю держав загалом і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, у зовнішньоторговельній діяльності і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортеру).

Класифікується по декількох базових ознаках:

• по характеру кредитів міждержавний, приватний;
• за формою державний, банківський, комерційний;
• по місцю в системі зовнішньої торгівлі кредитування експорту, кредитування імпорту.

Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічна захищеність в формі приватного страхування і державних гарантій.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати таким чином:

• По джерелах внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;
• По джерелах комерційні (безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею і послугами), фінансові (на прямі капіталовкладення, будівництво об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію), проміжні (для обслуговування змішаних форм виклику капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт "інжиніринг");
• По видах товарні (що надаються експортерами імпортерам), валютні (що надаються банками в грошовій формі);
• По валюті позики у валюті країни-боржника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни, в міжнародній рахунковій грошовій одиниці (ЕКЮ, ЄВРО і ін.);
• По термінах надтермінові (добові, тижневі, до трьох місяців), короткострокові (до одного року), середньострокові (від року до п'яти років), довгострокові (понад п'яти років). При пролонгації (продовженні) короткострокових і середньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з державною гарантією;
• По забезпеченості забезпечення (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю і ін.), бланкові під зобов'язання боржника (соло-вексель з одним підписом);

З точки зору надання готівкові (що зараховуються на рахунок і розпорядження боржника), акцептні (при акцепті витрати імпортером або банком), депозитні сертифікати, облігаційні позики, консорціальні кредити.

Лихварський кредит. Специфічна форма кредиту. У зарубіжних джерелах розглядається лише в історичному плані, але в сучасних російських умовах набув певного поширення. Як сукупність кредитних відносин для більшості країн в цей час має однозначно нелегальний характер, тобто прямо заборонених чинним законодавством. На практиці лихварський кредит реалізовується шляхом видачі позик фізичними особами, а також господарюючими суб'єктами, що не мають відповідної ліцензії від центрального банку.

Характеризується надвисокими ставками позикового процента (до 120 180% по позиках, що видаються у конвертованій валюті) і часто кримінальними методами стягнення з неплатника. По мірі розвитку інфраструктури національної кредитної системи і забезпечення доступності кредитних ресурсів для всіх категорій потенційних позичальників лихварський кредит зникає з ринку позикових капіталів.

На ринку реалізовуються в основному наступні форми кредиту:

• а) комерційний;
• б) банківський;
• в) споживчий;
• г) іпотечний;
• д) державний;
• е) міжнародний.

Вони відрізняються один від одного:

• складом учасників,
• об'єктом позик,
• динамікою,
• величиною процента,
• сферою функціонування.

Міжбанківський кредит. Такий кредит надається банками один одному, коли у одних виникають вільні ресурси, а у інших їх немає.

Міжгосподарський кредит. Це відносно нова форма кредиту, тут суб'єктами кредитних відносин виступають різні підприємства і організації, що дають кошти у позику один одному. Він має схожість з комерційним кредитом, однак на відміну від останнього, що носить головним чином товарний характер, коли продаються товари з розстрочкою платежу, міжгосподарський кредит має на увазі надання грошових коштів у позику. Такі позики підприємства можуть отримати при тимчасових фінансових ускладненнях, для виконання спільних програм, при наданні фінансовою допомоги корпораціям своїм підприємствам і т. д.

Іпотечний кредит. Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла, або купівлю землі. Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Кредит видається також на виплат. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного кредиту в США, Канаді, Англії. Процент по кредиту коливається в залежності від в залежності від економічної кон'юнктури від 15 до 30 і більш.

Кредитні спілки. Кредитні спілки – це малі кооперативні позичкові інститути, організовані явною групою людей. Ці спілки реєструються або штатами, або федеральним урядом, але понад половини зареєстровані федеральним урядом. Національне управління кредитних спілок дозволяє і регулює діяльність федеральних і кредитних спілок шляхом встановлення вимог до мінімального розміру їхнього капіталу, вимог періодичної звітності і перевірки діяльності кредитних спілок.

Федеральне страхування депозитів (до $100 000) забезпечується кредитним спілкам, зареєстрованими як штатами так і філіалом Національного управління кредитних спілок. Оскільки більшість позик кредитних спілок є споживчими позиками з досить короткими строками погашення, то кредитні спілки не відчули фінансових труднощів, з якими недавно зіткнулися ощадні та позикові асоціації і взаємні ощадні банки.

Позаяк члени кредитних спілок мають спільні інтереси, то ці спілки, як правило, досить малі. Більшість з них володіє активами на суму до $10 млн.

Кредитні союзи. Кредитні союзи найбільш розвинені в США, Англії, Канаді і призначені в основному для обслуговування фізичних осіб, об'єднаних по професійній і релігійній ознаках. Вони організовані, як правило, на кооперативних початках. Пасивні операції їх формуються за рахунок пайових внесків в формі купівлі особливих акцій, а також кредитів банків.

По пайових внесках союзи виплачують процент. Активні операції складаються в основному шляхом надання короткострокових позик на купівлю автомобіля, ремонт будинку і т. д. ці кредити складають біля 90% всіх активів, їх частина, що залишилася формується за рахунок вкладень в різні цінні папери як, приватні, так і державні.

Кредитні союзи в основному спеціалізуються на обслуговуванні малозабезпечених верств населення. Велика кількість потребуючих фінансової допомоги обумовило досить швидке зростання кількості кредитних союзів і істотне розширення їх операцій. останнім часом ця форма кредитно-фінансових установ розвивається також в країнах СНД в тому числі і в Україні.

Література

1. Н. Г. Антонов, М. А. Пессель: "Денежное обращение и банки" Москва 1995.
2. А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін: "Основи економічних знань" Київ – Вища школа – 1999.
3. Всеукраїнський щотижневик "БАЛАНС" №325 за 31 жовтня 2000р.
4. Всеукраїнський щотижневик "БАЛАНС" №265 за 6 вересня 1999р.
5. Всеукраїнський щотижневик "БАЛАНС" №302 за 23 травня 2000р.
6. Всеукраїнський щотижневик "БАЛАНС" №252 за 7 червеня 1999р.
7. Фредерік С. Мішкін: "Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків."
8. Е. Ф. Жуков: "Общая теория денег и кредита" Москва 1995.

28.07.2011