Малі підприємства та напрямки підвищення ефективності виробництва. Реферат
Малі підприємства та їх розвиток. Основні напрями підвищення ефективності виробництва
Малі підприємства та їх розвиток
Формування ринку – процес багатоплановий. Потрібна взаємодія багатьох складових, однієї з них є становлення малих і середніх підприємств, кожне з який буде або асоційованим, або одноособовим хазяїном засобів виробництва і виробленої їм продукції. Питання розвитку малих і середніх підприємств – один з найважливіших у програмі розвитку і демонополізації народного господарства країни.
Формування малих ринкових структур в усіх без винятку галузях і сферах економіки країни відповідає світовим тенденціям економічних процесів, тому що у всіх країнах світу в сфері малого бізнесу діє велике число невеликих підприємств різноманітного профілю практично у всіх галузях.
Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних по масштабах виробництв – великих, з тенденцією до монопольних структур, і невеликих, що складаються під впливом багатьох факторів.
Останнім часом з'явився небувалий ріст малого і середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки не потрібно значних капіталів, великих обсягів устаткування і кооперації безлічі працівників. Малих і середніх підприємств особливо багато в наукомістких видах виробництва, а також у галузях, зв'язаних з виробництвом споживчих товарів.
Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається поруч їхніх переваг, у порівнянні з великим виробництвом:
- близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури;
- виробництво малими підприємствами, що невигідно великим фірмам;
- виключення зайвих ланок керування. Малому виробництву сприяє диференціація й індивідуалізація попиту в сфері виробничого й особистого споживання.
У свою чергу розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки:
- розвивається конкурентне середовище;
- створюються додаткові робочі місця;
- активніше йде структурна перебудова;
- розширюється споживчий сектор.
Велике значення має здатність малих підприємств розширювати сферу додатка праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але насамперед для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.
Соціальна функція малих підприємств складається в їхнє здатності у великих масштабах поглинати незайняту робочу силу, знижувати соціальну напруженість, безробіття.
Мале підприємство функціонує у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один чи кілька видів діяльності. Воно має самостійність у здійсненні своєї господарської діяльності, у розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишився після сплати податків і інших обов'язкових платежів.
Працівники малих підприємств підлягають соціальному і медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і на умовах, установлених для робітників та службовців у державних підприємствах. Мале підприємство вносить внески по медичному і соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і розмірах, установлених чинним законодавством.
Мале підприємство самостійне планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблену продукцію (послуги) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу планів складають договори, укладені самостійно зі споживачами (покупцями) продукції, а також постачальниками сировини, матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Договори можуть полягати і з відповідними державними органами.
Малі підприємства як хитлива підприємницька структура, найбільш залежна від коливань ринку, мають потребу в різнобічній державній підтримці. З метою розвитку малого бізнесу і забезпечення державної підтримки малого підприємництва приймаються спеціальні постанови. Існують різні організаційні форми підтримки і захисту інтересів малих підприємств. Малі підприємства бідують також в інформаційному обслуговуванні, підготовці кадрів, у пільговому банківському кредиті й іншій допомозі.
Основні напрями підвищення ефективності виробництва
Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці – найважливішій сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних факторів економічного росту. Повинний бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності з усебічно розвитими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.
Найважливішими факторами і напрямками підвищення економічної ефективності виробництва є: науково-технічний прогрес, режим економії, підвищення рівня використання основних виробничих фондів, удосконалювання структури економіки, оптимальна інвестиційна політика й ін.
Найважливіший фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності – науково-технічний прогрес.
Надзвичайно важливу роль грає також автоматизація виробництва – швидкий розвиток робототехніки, роторних і роторно-конвеєрних ліній, гнучких автоматизованих виробництв, що забезпечує високу продуктивність праці; створення і використання нових видів металопродукції, пластичних мас, композитів, металевих порошків, кераміки й інших прогресивних конструкційних матеріалів.
Одним з важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозбереження повинне перетворитися у вирішальний джерело задоволення зростаючих потреб у паливі, енергії, сировині і матеріалах.
Необхідно інтенсивніше використовувати створений виробничий потенціал, домагатися ритмічності виробництва, максимального завантаження устаткування, істотно підвищувати змінність його роботи і на цій основі збільшувати знімання продукції з кожної одиниці устаткування, з кожного квадратного метра зробленої площі.
Один з факторів інтенсифікації виробництва – удосконалювання структури економіки.
Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці. Найважливіші показники економічної ефективності суспільного виробництва – трудомісткість, матеріалоємність, капіталоємність, фондоємність.
В умовах ринкової економіки основні критерії оцінки господарської діяльності підприємств і фірм – прибуток і рентабельність стосовно фондів.
У результаті всього цього сформується регульоване, цивілізоване ринкове господарство, що буде діючим засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, збільшення суспільного багатства в інтересу підвищення добробуту народу.
Література
1. Экономика предприятия: учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля, проф. В. А. Швандара. -М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.
2. Агаев В. С. Конкуренция: анализ, стратегия, практика. -М., 1996.
3. Брєддик У. Менеджмент организации. -М.:Инфра-М, 1997.
4. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы. - М.: Финстатинформ, 1995.
5. Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательства. -М.:СОФИТ, 1999.
6. Лапуста М. Г. Малое предпринимательство. - М.: Инфра-М, 1997.
7. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997.
8. Пелих А. С. Бизнес-план. – М.: Ось-89, 1997.
9. Прокушев Е. В. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1998.
10. Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: Инфра-М., 1999.
11. Турбан Г. В. Внешнеэкономическая деятельность. – Минск: Высшая школа, 1997.
12. Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999.
13. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. – М.: Высшая школа, 1994.
14. Прилуцкий Л. Н. Финансовый лизинг. – М.: Ось-89, 1997.
15. Тельнов Ю. Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике. – М.: Синтег, 1999.
09.07.2011
