• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Форми підприємств

Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно, що може належати йому на праві власності або повного господарського ведення.

Джерелами майна підприємств є:

• грошові і матеріальні внески засновників підприємства;
• доходи від реалізації продукції, робіт і послуг;
• цінні папери і доходи від цінних паперів;
• капітальні вкладення і дотації від бюджетів різного рівня;
• безоплатні чи благодійні внески;
• пожертвування організацій, підприємств і громадян;
• випуск майна державних підприємств шляхом конкурсу, аукціону, тендера;
• викуп майна державного підприємства шляхом акціонування;
• інші джерела, не заборонені законодавством.

У залежності від форм власності в народному господарстві діють приватні, муніципальні і державні підприємства, а також змішаної форми власності, засновані на об'єднанні майна, що знаходиться в приватній, муніципальній і державній власності, власності іноземних держав, а також у власності громадських організацій.

Індивідуальне (сімейне) приватне підприємство засноване на власності громадян.

Орендне підприємство створюється на основі договору оренди з власником майна і трудовим колективом, що взяв майно в оренду.

Державне підприємство засновується органом державної влади. Майно державного підприємства утворюється за рахунок бюджетних чи засобів внесків інших державних підприємств, отриманих доходів.

Муніципальне підприємство засновується місцевими органами влади. Майно таких підприємств також утвориться за рахунок бюджетних асигнувань відповідного рівня чи інших муніципальних підприємств.

Механізм функціонування підприємства

Соціально-економічна роль підприємства в умовах ринку істотно міняється по ряду напрямків:

• основні вимоги, що висуває ринок підприємству, - працювати так, щоб результатом діяльності був не тільки випуск продукції чи послуг, але й одержання прибутку, тобто завжди повинне бути перевищення доходів над витратами, що витрачаються ресурсами, і чим більше це перевищення, тим прибутковіше працює підприємство;
• на зміну вимозі випуску як можна більшої кількості продукції приходить вимога не тільки зробити продукцію, але і збути її, реалізувати. Подальше нарощування обсягів доцільно тільки в умовах гарантованого збуту останньої;
• на зміну вимогам обмеження, що існували, з боку вищих органів приходить самостійність підприємств по багатьом питанням його діяльності, але як плата за цю самостійність – можливість неспроможності і банкрутства.

Отже, поведінка підприємства в умовах ринкового господарювання видозмінюється, і ця зміна стосується багатьох питань діяльності підприємства. Будь-яке підприємство є відкритою економічною системою.

В умовах ринку підприємство вирішує дві задачі – зробити продукцію і реалізувати її. У залежності від рішення цих задач воно буде процвітати чи буде неспроможним. Для того, щоб знати, що необхідно робити – який асортимент, у якій кількості – підприємство повинне вивчити ринок, перш ніж почне витрачати ресурси на виготовлення конкретної продукції, тобто зайнятися маркетингом. Причому маркетингом необхідно займатися постійно – як до запуску продукції у виробництво, так і після, у процесі реалізації.

Для прийняття рішень необхідно зібрати і проаналізувати достовірну інформацію, що включає:

• характеристику товарів;
• загальну характеристику ринку: велике чи мале число споживачів, способи покупки товарів, відношення покупців до товарів, умовам і термінам постачання, умови продажу і конкурентів;
• канали поширення товарів;
• конкретний стан ринку: чи існує конкуренція між виробниками товарів і який її рівень;
• законодавчі обмеження;
• рівні управлінської діяльності в області маркетингу;
• фінансові, матеріальні й інші ресурси, необхідні для досягнення цих цілей;
• перспективні цілі фірми, що виникають при цьому задачі і забезпеченість їхніми необхідними ресурсами;
• оперативні, поточні цілі і задачі, висунуті кон'юнктурою ринку, не суперечним довгостроковим стратегічним цілям.

У виробництві продукту і здійсненні маркетингової політики необхідно враховувати життєвий цикл продукту на ринку, що включає ряд стадій:

• упровадження, що вимагає великих витрат, тому торгівля товаром на цій стадії, як правило, збиткова;
• ріст як результат визнання покупцем товару і швидкого збільшення попиту на нього. При рості обсягу продажу і відповідно прибутку стабілізуються витрати на рекламу;
• зрілість характерна тим, що більшість покупців товар уже придбали, тому темпи росту продажів, досягши максимуму, починають падати, прибуток також починає знижуватися в зв'язку зі збільшенням витрат на рекламу й ін. маркетингові заходи;
• насичення: у цьому періоді, незважаючи на вжиті заходи, ріст продажів більше не відбувається. Прибуток від торгівлі продовжує збільшуватися через зниження витрат на виробництво;
• спад являє собою період різкого зниження продажів, а потім і прибутку.

Як працює підприємство – прибуткове, чи збитково в рамках самооплатності – в істотній мері залежить від форм і методів перетворення і може бути визначено цілим рядом як приватних, так і загальних показників ефективності.

Регулююча роль якості продукції

Якість – це сукупність властивостей продукції, покликаних задовольняти потребу відповідно до призначення продукції. Любий продукт являє собою сукупність властивостей, куди входять надійність, ергономічність, естетичні властивості і екологічність.

Сучасне виробництво – це виробництво високоякісної продукції. Споживач часто віддає перевагу якості ціні, оскільки розуміє, що висока якість знизить витрати на експлуатацію, ремонт і більш повно задовольнить його потреби.

Витрати на роботи по підвищенню якості продукції мають значну питому вагу, що постійно росте.

Підвищення якості – це трудомістка робота для підприємства, оскільки торкається практично всіх напрямків діяльності і в остаточному підсумку виходить на такий макроекономічний показник, як якість життя.

Якість продукції – результат якості: праці, предметів праці, засобів праці, технології, керування, виробничого середовища в цілому.

Якість проміжного продукту у свою чергу формує якість кінцевого продукту, а останній безпосередньо виходить на якість життя, де поряд з такими складовими, як якість продукту і послуг, бере участь якість обороноздатності, природного середовища, інфраструктури, національного багатства.

Прибуток підприємства – ціль його функціонування

Підприємницька діяльність являє собою ініціативну самостійну діяльність громадян і їхніх об'єднань, спрямовану на одержання прибутку. Отже, одержання прибутку – це безпосередня мета підприємства. Але отримати прибуток підприємство може тільки в тому випадку, якщо воно робить продукцію чи послуги, що реалізуються, тобто задовольняють суспільні потреби.

Супідрядність цих двох цілей – задоволення потреби й одержання прибутку – наступна: не можна дістати прибуток, не вивчивши потреби і не почавши робити той продукт, що задовольняє потреби.

Необхідно зробити продукт, що задовольняє потреби і при тому за такою ціною, що задовольнила б платоспроможні потреби. А прийнятна ціна можлива тільки в тому випадку, коли підприємство витримує визначений рівень витрат, коли усі витрати споживаних ресурсів менше, ніж отриманий виторг. У цьому змісті прибуток – безпосередня мета функціонування підприємства й одночасно це результат його діяльності.

Якщо підприємство не укладається в рамки такого поводження і не одержує прибутку від своєї виробничої діяльності, то воно змушено піти з економічної сфери, визнати себе банкрутом.

Підприємство в умовах ринку у своєму прагненні максимізувати прибуток володіє чотирма ступенями волі:

• установлення цін,
• формування витрат,
• формування обсягів продукції,
• вибір номенклатури й асортименту продукції.

Але цими ж ступенями волі володіють і всі інші учасники ринку, тому кожне підприємство повинне враховувати не тільки своє поводження на ринку, але і поводження конкурентів. В умовах ринку виробники продукції змагаються за те, щоб найбільше повно задовольнити потреби покупців, споживачів у широкому змісті слова, тільки в цьому випадку вони можуть процвітати, як виробники продукції.

Підприємство на ринку цінних паперів

В умовах ринкової економіки поряд із традиційними формами нагромадження інвестицій на підприємстві виступає в силу і фактор фондового ринку, тобто ринок цінних паперів.

З погляду інтересів підприємства випуск (емісія) цінних паперів – це важливий важіль акумуляції капіталу. Підприємство може виступати як емітентом, тобто випускати акції, облігації, векселя, так і інвестором – вкладати свої вільні засоби в цінні папери інших підприємств і одержувати дивіденди, володіючи цінними паперами інших емітентів.

Вкладаючи кошти в цінні папери інших підприємств чи банків, як комерційних, так і державних, підприємство тим самим формує портфель інвестицій, що може бути:

• консервативним, коли підприємство зацікавлене в стабільному доході,
• агресивним, коли підприємство націлене на високий доход і ріст капіталу з великим ризиком утратити свої капітали.

Підприємство-інвестор, вкладаючи засобу в цінні папери, переслідує:

• безпека вкладень,
• прибутковість вкладень,
• ріст капіталу.

Між цими цілями існують протиріччя, оскільки безпека вкладень, як правило, несумісна як із прибутковістю, так і з ростом капіталу.

Вкладення в цінні папери досить ризиковані, тому необхідно постійно відслідковувати кон'юнктуру фондового ринку, щоб збільшити прибутковість вкладень чи узагалі не втратити останні засоби.

Відслідковувати кон'юнктуру фондового ринку підприємство може самостійно або за допомогою трастових компаній.

Трастова компанія – це підприємство, що забезпечує найбільш вигідне і надійне вкладення засобів інвестора, охороняє його інтереси, стежить за фінансовим положенням тих підприємств, у чиї цінні папери вкладені засоби інвестора, забезпечує своєчасне одержання відсотків від вкладених коштів.

Література

1. Экономика предприятия: учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля, проф. В. А. Швандара. -М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.

2. Агаев В. С. Конкуренция: анализ, стратегия, практика. -М., 1996.

3. Брєддик У. Менеджмент организации. -М.:Инфра-М, 1997.

4. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы. - М.: Финстатинформ, 1995.

5. Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательства. -М.:СОФИТ, 1999.

6. Лапуста М. Г. Малое предпринимательство. - М.: Инфра-М, 1997.

7. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997.

8. Пелих А. С. Бизнес-план. – М.: Ось-89, 1997.

9. Прокушев Е. В. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1998.

10. Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: Инфра-М., 1999.

11. Турбан Г. В. Внешнеэкономическая деятельность. – Минск: Высшая школа, 1997.

12. Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999.

13. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. – М.: Высшая школа, 1994.

14. Прилуцкий Л. Н. Финансовый лизинг. – М.: Ось-89, 1997.

15. Тельнов Ю. Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике. – М.: Синтег, 1999.

09.07.2011