• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Вона заснована на сумісних діях всього особового складу, командирів та начальників і базується на виявленні факту застосування зброї масового ураження, використанні спеціальних засобів захисту, проведенні заходів по дегазації, дезактивації та дезінфекції, а також наданні допомоги та подальшого лікування потерпілих.

Найбільш важливим ланцюгом в цій системі є індивідуальний захист від ЗМУ кожного військовослужбовця. Надійність цієї системи залежить від вмілого використання засобів індивідуального захисту, а також чітких і вмілих дій при різних екстремальних ситуаціях.

Одночасно з цим, захист особового складу забезпечується тактичними рішеннями командирів, спеціально спрямованими на попередження, або максимальне зниження втрат, які можуть бути обумовлені уражаючою дією ЗМУ в ході ведення бойових дій.

Заходи щодо захисту, які проводяться в підрозділах самостійно, надалі суттєво доповнюються силами і засобами спеціальних військ і служб - інженерною, хімічною, медичною тощо. Метою їх дій є попередження ураження особового складу військ від ЗМУ і надання необхідної медичної допомоги постраждалим підрозділам.

Всі ці заходи, доповнюючи і підсилюючи один одного, забезпечують високий ступінь захищеності особового складу підрозділів, що призводить до збереження їх боєздатності в умовах застосування ЗМУ.

Як було вказано, невід'ємною частиною комплексної системи захисту є медичні заходи.

Виходячи із загальних завдань захисту, на медичну службу покладено всебічне медичне забезпечення військ із метою збереження боєздатності особового складу і повернення його до строю.

Медичний склад повинен мати чіткі уявлення про місце і значення медичних заходів в загальній системі захисту військ, грамотно взаємодіяти з різними службами і спеціалістами при рішенні завдань бойового забезпечення підрозділів.

Захист від ЗМУ - це комплекс тактичних і спеціальних заходів, які здійснюються з метою максимального послаблення впливу ЗМУ, збереження боєздатності і забезпечення успішного виконання особовим складом бойових завдань.

Заходи щодо захисту військ від ЗМУ передбачають:

• Завчасне виявлення підготовки противником до застосування ЗМУ;
• Розосередження військ і періодичну зміну районів їх розташування;
• Інженерне облаштування зайнятих військами районів, позицій та підготовку шляхів до маневру;
• Підготовку шляхів до маневру;
• Використання захисних та маскувальних властивостей місцевості;
• Попередження військ про безпосередню загрозу та початок застосування противником ЗМУ, а також про свої ядерні, хімічні удари;
• Оповіщення про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, а також оповіщення про радіоактивне і хімічне та бактеріологічне зараження;
• Проведення комплексу протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних заходів;
• Виявлення наслідків застосування противником ЗМУ;
• Створення безпечних умов і організацію захисту особового складу при діях в зонах заражень, руйнувань, пожеж та затоплень;
• Ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ.

Залежно від характеру діяльності військ і обстановки, вказані заходи можуть проводитися в повному обсязі або частково.

Заходи щодо захисту військ від ЗМУ здійснюються при взаємодії сил та засобів видів Збройних сил, родів військ і спеціальних військ. Ця взаємодія полягає в узгодженій системі попередження і оповіщення, обміні інформацією про застосування і вплив ЗМУ, про зони уражень, руйнувань, пожеж і затоплень, в наданні допомоги при ліквідації наслідків впливу ЗМУ.

Складовою частиною загального комплексу захисту військ та частиною медичного забезпечення військ є заходи медичної служби щодо захисту військ від ЗМУ, які проводяться з метою попередження або максимального ослаблення дії ЗМУ на особовий склад, збереження і відновлення його боєздатності.

Проведення заходів по захисту від ЗМУ не повинно зупиняти виконання бойових завдань. Загальне керівництво організацією захисту від ЗМУ в з’єднанні (частині) здійснюється командиром і є одним із найважливішим його обов’язків.

Основними завданнями медичної служби щодо захисту військ від ЗМУ є:

• попередження або ослаблення ураження особового складу військ іонізуючим випромінюванням, отруйними речовинами;
• надання медичної допомоги ураженим, евакуація їх з вогнища ураження і лікування з метою швидкого відновлення боєздатності.

Відповідно до змісту, часу і мети проведення, всі ці заходи прийнято розподіляти на дві групи:

• а) попереджувальні заходи, котрі виконуються до можливого застосування ЗМУ;
• б) заходи, які проводяться після впливу ЗМУ і спрямовані на ліквідацію наслідків її дії на особовий склад.

До заходів, які виконує медична служба до можливого застосування ЗМУ, відносяться:

• забезпечення особового складу спеціальними медичними препаратами, індивідуальними засобами профілактики, а також навчання його правилам і прийомам застосування їх для надання першої медичної допомоги;
• участь у психологічній підготовці особового складу до дій в умовах застосування ЗМУ;
• проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, які спрямовані на попередження або зниження уражаючої дії ЗМУ;
• виділення сил і засобів медичної служби для участі у ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ, їх підготовка.

Навчання особового складу військ способам профілактики і надання першої медичної допомоги при ураженнях, пораненнях проводиться з метою вивчення правил використання спеціальних медичних засобів профілактики і надання першої медичної допомоги, щеплення навичок в наданні само- і взаємодопомоги, а також поведінки на зараженій місцевості і виконання правил особистої гігієни. По своєму значенні це навчання займає одне із провідних місць в загальній системі бойової підготовки військ.

Медична служба приймає також участь в морально-психологічній підготовці до дій в екстремальних умовах. Правильна організація цих заходів значно зменшить кількість реактивних станів серед особового складу в ході бойових дій.

Після застосування ЗМУ виконуються заходи, головна мета яких складається з того, щоб ліквідувати наслідки впливу уражаючих факторів на особовий склад військ.

До них відносяться:

• участь в оцінці наслідків застосування ЗМУ;
• участь в проведенні лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у вогнищах ураження;
• медичний контроль за військовослужбовцями, які підлягли впливу ЗМУ, але зберегли боєздатність.

Вияв наслідків впливу ЗМУ базується на підрахунку втрат особового складу, техніки, масштабів і характеру забруднення, руйнувань, пожеж і затоплень. Здійснюється на підставі даних радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки, а також за рахунок узагальнених даних, отриманих з військ.

На медичну службу покладається виконання наступних заходів:

• участь в рятівних роботах у вогнищах масового ураження;
• проведення лікувально-евакуаційних заходів;
• проведення специфічної індикації бактеріологічних засобів, екстреної профілактики і участь в ізоляційно-обмежувальних заходів у вогнищах бактеріального забруднення; медичний контроль за якістю санітарної обробки особового складу.

На організацію лікувально-евакуаційних заходів буде впливати характер санітарних втрат, які виникнуть, як правило, одночасно і на відносно невеликій території.

У проведенні рятівних робіт, лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів використовують медичні підрозділи постраждалих частин; в необхідних випадках залучаються медичні підрозділи інших частин, а також засоби і сили, які надані старшим начальником медичної служби.

Головною задачею медичного складу є організація надання ураженим першої медичної допомоги та участь у виносі (вивозі) за межі вогнища для наступної евакуації на розгорнуті медичні пункти.

Після завершення лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах масового ураження медична служба, згідно даних радіометричного, хімічного і бактеріологічного контролю, організує виявлення і облік військовослужбовців, котрі попали під дію ЗМУ, але зберегли боєздатність.

Начальник медичної служби приймає участь в оцінці їх боєздатності, організує за ними спостереження, проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів, раннє виявлення тих, хто потребує госпіталізацію, доповідає пропозиції щодо порядку подальшого використання обмежено боєздатних військовослужбовців.

Література

1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.

25.09.2011