• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Бедринець ломикаменевий

(дрібчасте зіллячко, козлики, бедринець каменистий)

Pіmpіnella saxіfraga L.

Багаторічна трав'яниста гола або коротко-опушена кореневищна рослина родини селерових. Кореневище багатоголове, гіллясте. Стебло тонко-ребристе, пряме, розгалужене. Листки довго-черешкові перисто-розсічені. Квітки дрібні, білі або рожевуваті, в складних зонтиках. Цвіте у червні - серпні. Плід - двосім'янка.

Росте у мішаних лісах, на узліссях, сухих луках, схилах, у чагарниках.

З лікувальною метою заготовляють коріння восени або рано навесні.

Коріння бедринцю містять умбеліферон, пімпінелін, бергаптен, сапоніни, смоли, дубильні речовини, органічні кислоти.

Галенові препарати бедринцю мають протизапальну, спазмолітичну, сечогінну дію. Нормалізують функцію травної системи, стимулюють видільну функцію залоз шлунка, служать як відхаркувальний та протикашлевий засіб.

Застосовують препарати бедринцю при спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, при кашлі, бронхітах, бронхіальній астмі, ларингіті, трахеїті, гіпоацидних гастритах, гепатиті, холециститах, метеоризмі, набряках, подагрі, коклюші, сольових діатезах. Галенові препарати бедринцю використовують також як профілактичний засіб в лікування злоякісних пухлин, чуми, холери.

Внутрішньо - відвар кореневища (1 ст. ложка сировини на 400 мл окропу) тримати на слабкому вогні 20 хв. Процідити і вживати по 50 мл 4 рази на день. Настоянку коріння бедринця (1:10, на 70% розчині спирту, настоювати в темному місці протягом 10 днів) приймати по 20 крапель 4 рази на день.

Зовнішньо - свіжим соком для знебарвлюють пігментні плями.

Беладона звичайна

(бішена ягода, красавка, мандраган, мадрагуля, надрагуля, ненависник, німиця, отровниця, песя вишня, сонна одур)

Atropa belladonna

Багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має товсте кореневище. Стебло пряме, товсте, соковите, розгалужене. Листки коротко-черешкові, яйцеподібні, цілокраї. Квітки одиничні, великі, пониклі, коричнево-фіолетові або червоно-бурі, розміщені в пазухах листків. Цвіте у травні - серпні. Плід - куляста чорна ягода.

Росте в лісах Карпат, окрім того, для фармацевтичної промисловості її вирощують.

Для медичних цілей заготовляють листя і коріння. Листя збирають під час цвітіння рослини, сушать на горищах. Корені викопують восени, миють у холодній воді, розрізають на шматки і висушують.

Усі частини рослини містять тропінові алкалоїди (атропін, гіосциамін, скополамін).

Властивість беладони викликати розширення зіниць інколи в Італії використовували жінки з косметичною метою. Звідси і пішла, очевидно, назва беладона, що значить "прекрасна дама".

З особливостями дії беладони пов'язані різні перекази і повір'я. По одному переказу, під час війни з датчанами шотландці домішали сок беладони до пива і вина і дали можливість противнику вільно захопити ці напитки.

Датчани випили ці напитки, впали у стан важкого оціпеніння і легко були перебиті шотландцями.

Препарати беладони мають спазмолітичну дію, знижують секрецію слинних, шлункових і потових залоз, розширюють зіницю ока, підвищують внутрішньо-очний тиск, викликають параліч акомодації ока, понижують тонус бронхів, послаблюють перистальтику кишечника, прискорюють роботу серця.

Використовують при бронхіальні астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гіперацидному гастриті, печінковій та нирковій коліках, вегетативних розладах нервової системи, хворобі Паркінсона. Алкалоїди красавки використовують також при отруєнні мускарином, карбахоліном, прозерином.

Внутрішньо - застосовують свіжий сік рослини по 5 крапель тричі на день; порошок із листя по 10 мг тричі на день. Настоянку красавки (1:10, на 70% спирті) приймають по 5 крапель двічі на день.

Зовнішньо - настойку красавки застосовують для розтирання суглобів.

Симптоми отруєння: сухість слизових оболонок і шкіри, висипання на шкірі, дисфагія, осиплість голосу, гіперимія слизових оболонок, спрага, підвищення температури тіла, затримка сечовиділення, атонія кишечника, розширення зіниці ока і параліч акомодації, тахікардія, можливе підвищення артеріального тиску. Появляються відчуття бадьорості і збудження, судоми, пригнічення дихання. Думки швидко змінюються одна іншою.

Відмічається швидка мова, не оправдана обстановкою веселість. Постраждалі сміються, танцюють. Потім збудження зростає, виникають галюцинації, хворі чують різні звуки, співи, зміна кольорів навколишнього. Вони безперестанку щось незв'язно говорять "словесный понос". В окремих випадках можуть спостерігатися припадки "внезапного бешенства". Поступово постраждалі заспокоюються і засинають.

При попаданні в організм значної дози отрути, в результаті пошкодження дихального центра в продовгастому мозку, може настати смертельний кінець.

Лікування: використовують препарати, які зменшують їх дію - розчин прозерину 0,05% - 1 мл; промивання шлунка розчином гідрокарбонату натрію або перманганатом калію, всередину дають активоване вугілля. Для швидшого видалення вмісту кишечника призначають натрію або магнію сульфат.

При судомах і загальному збудженні вводять барбаміл, гексенал або тіопентал натрію. Можна вводити аміназин 2,5% - 1 мл, форсований діурез - фуросемід 2% - 2 мл.

09.01.2012