Заяча конюшина, зеленчук жовтий, звіробій звичайний: опис рослин. Реферат
У рефераті подано відомості про такі рослини як заяча конюшина, зеленчук жовтий, звіробій звичайний
Заяча конюшина (валашок жовтий, зайчик, заяча команиця, заяча конюшина, зільник, комушка). Anthyllіs polyphylla
Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче або висхідне, розгалужене, до 60 см заввишки. Листки непарно-перисті. Квітки неправильні, зібрані у верхівкові багатоквіткові голівки; віночок жовтий. Цвіте у червні - липні. Плід - біб.
Росте по чагарниках, на узліссях, лісових галявинах.
Для виготовлення лікарських препаратів використовують траву, зібрану під час цвітіння.
Трава заячої конюшини містить флавоноїди, вітаміни, дубильні і мінеральні речовини.
Галенові препарати мають загальнозміцнюючі, заспокійливі, в'яжучі, сечогінні властивості.
Використовують при безсонні, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях нирок і сечового міхура, діабеті, при втомі. Місцево застосовують при укусах бджіл, для обробки ран і виразок, для розсмоктування доброякісних пухлин.
Внутрішньо - настій трави заячої конюшини (1:10) приймати по 1 ст ложці тричі на день.
Зовнішньо - настій трави (1:10) служить для примочок, компресів, полоскань, промивання ран.
Зеленчук жовтий (губаня жовта, земляний ладан). Galeobdolon luteum
Багаторічна трав'яниста рідко-опушена рослина родини губоцвітих. Стебло висхідне, просте, зрідка розгалужене, біля основи червонувате, до 50 см заввишки. Листки прості, цілісні, супротивні, черешкові, яйцеподібні, подвійно-зубчасті із сріблястими білими плямами. Квітки - у шести квіткових кільцях. Віночок двогубий, жовтий; верхня губа довго-війчаста, лопаті нижньої губи яйцевидні, середня лопать більша за бічні. Цвіте у травні - червні. Плід - з чотирьох горішків.
Росте по всюди - в листяних лісах і чагарниках.
Для виготовлення галенових препаратів використовують траву зібрану під час цвітіння рослини.
Зеленчук жовтий містить вітаміни, мікро- та макроелементи. Особливо багато в цій рослині водорозчинних сполук кремнію.
Препарати зеленчука проявляють сечогінну, протизапальну активність.
Використовують при аденомі простати, нефритах, уретритах, нетриманні сечі, циститах.
Внутрішньо - настій трави (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу, настоювати 10 хв., процідити) пити по 100 мл тричі на день після їди.
Звіробій звичайний (божа крівця, божа кровця, бождеревок, заяча кровця, іванок-провірник, кравник, кривавник, крівця, криштальки, кров св. Івана, святоіванське зілля, стокрівця). Hyperucum perforatum
Багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних. Стебло прямостояче, голе, вгорі розгалужене, до 60 см заввишки. Листки супротивні, сидячі, цілокраї, видовжено-овальні, з просвітчастими крапчастими залозками. Квітки правильні, двостатеві, п'ятипелюсткові, зібрані у щиткоподібну волоть або нещільну китицю; пелюстки золотаво-жовті, з чорними крапками. Цвіте у червні - вересні. Плід - коробочка.
Звіробій звичайний росте на відкритих сухих місцях, на схилах, по чагарниках.
Краса цієї рослини милує око незалежно від того, чи зацвітуть поодинокі рослини, розкидані серед трав, чи то цілі ділянки, де золотисті суцвіття звіробою наче сяють своєю красою.
"Звіробій" - що за дивна назва, подумає дехто. Невже й справді ця рослина причетна до смерті звірів? Не раз доводилось чути це запитання. Та все зовсім не так. Наша назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі. Їхньою мовою ця рослина називається джерамбай, що означає зцілитель ран. Цією назвою кочівники підкреслювали цілющі властивості рослини.
За лікарські властивості в народі звіробій називають здорова трава. Якщо зірвати квітку, то із квітоніжки досить часто витікає червоний сік, начебто рослина виділяє кров. У зв'язку з цим у народі є такі назви звіробою, як заяча крівця, кравник, молодецька кров, сто-крівця.
Для лікарських потреб заготовляють траву звіробою під час цвітіння.
Трава звіробою містить флавоноїди, сапоніни, барвники, антибіотики, ефірну олію, вітаміни, мінеральні і смолисті речовини.
Галенові препарати звіробою звичайного мають бактеріостатичну, в'яжучу, протизапальну, спазмолітичну, ранозагоювальну дію.
Препарати звіробою звичайного використовують при гепатиті, холециститі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, жовчнокам'яній хворобі, стенокардії, нейрон-дистонії, проносах, гінгівітах, стоматитах, опіках, капіляротоксикозі, атеросклерозі, гломерулонефриті, безсонні, перевтомі, виразках і ранах гомілки, рак молочної залози, лейкозах, анемії, зобі, нервових розладах, набряках.
Внутрішньо - відвар трави звіробою звичайного (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти протягом 50 хв.), пити по 50 мл тричі на день за 30 хв. до їди; настоянку трави (20 г сировини на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 15 днів) приймати по 40 крапель тричі на день.
Зовнішньо - настій або відвар звіробою звичайного (1:10) служить для промивання ран, полоскання ротової порожнини, при гінгівітах. Звіробій широко використовують як цінний косметичний засіб. Напаром або водним настоєм звіробою звичайного полощуть рот, щоб знищити неприємний запах.
Щоб краще росло волосся на голові, втирають у шкіру настій із суміші трав звіробою, шавлії та кремени (1:1:1). Аби вивести луску і запобігти випадінню волосся, голову миють відваром п'яти ложок сухого звіробою на 1 л води.
Звіробійна олія (20 г свіжих суцвіть на 200 мл рафінованої оливкової олії, настоювати 15 днів, процідити) застосовується для змащування пошкоджених ділянок шкіри, при радикуліті, болях у суглобах, поліартриті, ревматизмі, ішіасі, подагрі а також при ерозії шийки матки і тривало не заживаючих виразках і ранах.
09.01.2012
