Земноводні як водно наземні хордові тварини. Реферат

До типу Хордові належить близько 40 тис. видів тварин, які живуть на суходолі, в океанах, морях і прісних водоймах

Еволюція органічного світу досягла найвищого ступеня розвитку в типі хордових, а саме - в підтипі хребетних. Вивчення еволюції хребетних допомагає зрозуміти особливості будови тіла людини. Хребетні мають велике народногосподарське і медичне значення.

Хордові мають комплекс специфічних ознак, які не зустрічаються у тварин, що належать до інших типів тваринного світу.

1. Опорою всього тіла хордових є внутрішній осьовий скелет, або хорда. Вона розміщена в спинній частині тварин і являє собою пружний стрижень з вакуолізованих клітин. Розвивається хорда з ентодерми. Впродовж життя вона зберігається лише у нижчих форм (ланцетник). У вищих вона є лише в зародковому стані і пізніше змінюється хребцями.

2. Центральна нервова система трубчастого типу розміщена над хордою. Розвивається вона з ектодерми і у хребетних диференціюється на головний і спинний мозок.

3. Під хордою розміщена травна трубка. Вона починається ротом і закінчується відхідником. Передній відділ кишки (глотка) у зародків пронизаний зябровими щілинами, які або зберігаються впродовж усього життя у нижчих хордових (ланцетник, риби тощо), або редукуються в процесі розвитку.

4. Центральний орган кровообігу (серце або кровоносна судина, що його замінює) міститься в черевній частині тіла.

Хорда, нервова і травна трубки тягнуться вздовж усього тіла і становлять комплекс осьових органів.

Разом з тим хордові тварини, як і вищі представники безхордових, є тришаровими організмами з білатеральною, або двобічною, симетрією, вторинною порожниною тіла і вторинним ротом.

     

Тип Хордові поділяють на три підтипи:

  • Оболонники,
  • Безчерепні,
  • Черепні, або Хребетні, з яких у посібнику розглядається два останніх.

До підтипу Безчерепні належать невеликі морські тварини, що живуть на дні піщаних обмілин, зарившись у пісок. Підтип містить лише один клас - Ланцетники.

Клас Ланцетники

Відомо 25 видів ланцетників. Розмір їх досягає 8 см. Тіло сплюснуте з боків і загострене з обох кінців.

Ланцетник більшу частину життя проводить, зарившись у пісок і виставивши назовні передній кінець тіла. Одна з основних особливостей безчерепних - відсутність черепа, а отже, і щелепового апарату; звідси - пасивне живлення, яке полягає у фільтруванні води. Ланцетник використовує в їжу лише ті морські організми (бактерії, дрібні планктонні тварини, ікринки риб тощо), які потрапляють разом з водою в ротовий отвір.

По всьому спинному боці тварини тягнеться низький спинний плавник, який переходить у високий хвостовий. Хвостовий плавник має форму ланцета, з чим і пов'язана його назва. В задній частині черевного боку є короткий і низький під-хвостовий плавник. На передньому кінці розміщена ротова лійка, оточена щупальцями. Шкіра гладенька, складається з двох шарів: епідермісу і власне шкіри, яка утворена драглистою сполучною тканиною. Осьовий скелет представлений хордою. М'язова система утворена численними м'язовими сегментами (міомерами).

Травна система тісно пов'язана з органами дихання. Обидві системи починаються перед-ротовою лійкою, яка оточена віночком щупалець. На дні лійки знаходиться рот, який веде в глотку, що досягає майже половини довжини кишкового каналу. Глотка переходить у середню кишку, початковий відділ якої має сліпий порожнистий виріст (печінку).

Глотка побудована дуже складно і є спеціалізованим апаратом пасивного живлення та органом дихання. З двох боків вона пронизана численними (близько 150 пар) зябровими щілинами, які відокремлені одна від одної між-зябровими перегородками. Щілини відкриваються в навколо-зяброву порожнину, яка захищає глотку від засмічення і пошкоджень.

Мал. 1. Поздовжній розріз ланцетника:

1 — хвостовий плавник; 2 — спинний плавник, 3 — мюмер (показаний тільки у хвостовій частині тіла); 4 — хорда. 5 — нервова трубка; 6 — вічка Гессе; 7 — перед-ротовий отвір, оточений щупальцями; S — зяброві щілини; 9 — мета-плевральна складка; 10 — печінковий виріст кишки, 11 — кишка; 12 — статеві залози; ІЗ — навколо-зяброва порожнина; 14 — атрюпор.

Між-зяброві перегородки, як і вся глотка, вкриті численними війками, коливання яких створює постійну течію води через рот, глотку і зяброві щілини в навколо-зяброву (атріальну) порожнину, а звідси назовні крізь спеціальний отвір (атріопор). При цьому відбувається газообмін у крові, що протікає по зябрових кровоносних судинах (дихання).

Виловлювання завислих у воді найдрібніших часточок поживи здійснюється за допомогою таких пристосувань: уздовж черевного боку глотки тягнеться особливий жолобок - ендостиль; він вкритий війками і виділяє слиз. Часточки поживи обволікаються слизом і рухами війок спрямовуються в середню кишку, де пожива перетравлюється. Кишка являє собою пряму трубку, що відкривається назовні відхідником.

Органи виділення - нефридії, що нагадують органи виділення кільчастих червів; нефридії чисельністю близько 100 пар розміщені на між-зябрових перегородках.

Кровоносна система ланцетника замкнена, коло кровообігу одне, серця немає. Фізіологічне його замінює черевна аорта, яка приймає венозну кров. У результаті пульсації судин кров з черевної аорти надходить у зяброві артерії. Останні не розгалужуються на капіляри, газообмін відбувається крізь стінки артерій у між-зябрових перегородках. Окиснена кров по спинній аорті надходить до різних органів, а від них - знову до зябер.

Над хордою розміщена нервова трубка, яка в головному відділі утворює невелике розширення. Це розширення порівнюють з третім шлуночком головного мозку хребетних. На ранніх етапах розвитку ланцетника порожнина нервової трубки сполучається із зовнішнім середовищем. У дорослої особини на передній частині головного відділу тіла залишається заглибина, яку називають нюховою ямкою. По всій нервовій трубці розміщені особливі світлочутливі пігментні клітини (вічка Гессе). Крім вічок є дотикові клітини на щупальцях і в шкірі. У зв'язку з малою рухливістю органи чуття у ланцетника дуже слабко розвинені. Периферична нервова система представлена нервами, що відходять від нервової трубки.

Розмноження. Ланцетник - роздільностатева тварина. Статеві залози (гонади) розміщені метамерно по боках тіла. Дозрілі яйцеклітини і сперматозоони через розрив гонади випадають у навколо-зяброву порожнину і через атріопор виводяться назовні. Запліднення яєць і розвиток зародка відбуваються у воді. Личинка впродовж трьох місяців тримається у верхніх шарах води за допомогою війок, що вкривають тіло. Потім вона опускається на дно.

Подібність ланцетників до безхребетних і хребетних тварин. Через просту будову ланцетників їх тривалий час вважали близькими до молюсків. О. О. Ковалевський встановив, що ланцетники дуже подібні до риб, а отже, й до інших хордових (наявність хорди, розміщення і будова нервової системи тощо). Разом з тим у ланцетників багато спільних ознак з кільчастими червами і молюсками (відсутність головного мозку і серця, сегментарна будова м'язів, будова органів кровообігу, виділення, травлення та спосіб живлення). Таке поєднання ознак безхребетних і хребетних свідчить про те, що вони є близькими формами до предків хребетних тварин.

Підтип Хребетні, або Черепні, - найбільш високоорганізована і прогресивна група типу хордових тварин. У них досконало розвинені системи органів: травна, дихальна, видільна, кровоносна, лімфатична, ендокринна, нервова, статева та покриви тіла і апарат руху. Від решти підтипів хордових хребетні відрізняються активним пошуком і захопленням їжі. З цим і пов'язана вища організація їхнього тіла. Хребетні мають найдосконаліші органи чуття, необхідні для пошуку їжі, розвинені органи пересування і складний головний мозок.

Шкіра має два шари: епітелій і власне шкіру. Похідними шкіри є луска, пір'я, шерсть. Скелет складається з черепа, хребта і кінцівок, з'єднаних з хребтом. Мускулатура поділяється на мускулатуру тіла (посмугована) і мускулатуру внутрішніх органів (непосмугована і посмугована). Травна система характеризується наявністю пристосувань для подрібнення їжі (зуби) і розвинених травних, залоз.

Органи дихання представлені зябрами або легенями. У хребетних з'являється спеціальний пульсуючий орган кровоносної системи — серце. Кровоносна система замкнена; крім того, існує незамкнена лімфатична система. В регуляції обміну речовин велику роль відіграють залози внутрішньої секреції: гіпофіз, надниркові, щитоподібна, підшлункова, статеві залози тощо. Нервова система поділяється на центральну і периферичну. Органи чуття - зору, слуху, нюху, смаку і дотику - досягають високого розвитку. Усі хребетні роздільностатеві.

Підтип Хребетні включає надклас Риби та надклас Чотириногі з класами Земноводні, Плазуни, Птахи і Ссавці. За наявністю або відсутністю зародкових оболонок хребетних поділяють на нижчих і вищих. До нижчих належать хребетні, які в своєму розвитку пов'язані з водою і зародки яких не мають оболонок. Це риби і земноводні. До вищих належать плазуни, птахи і ссавці.

Література

  1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  2. Словник-довідник із зоології. – К., 2002.


01.01.2012