• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Ситник розлогий. Juncus effusus

Багаторічна трав'яниста рослина родини ситникових. Має густодернисте повзуче кореневище. Стебло циліндричне, міцне, гладеньке, зелене, до 120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами. Квітки правильні, одиничні, на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть. Цвіте у червні -липні. Плід - оберненояйцеподібна, бурувата з полиском коробочка.

Ситний розлогий росте на болотах, болотистих лісах і луках, на берегах річок і водойм.

Для виготовлення галенових препаратів використовують кореневище рослини, яке збирають восени й використовують свіжим.

У кореневищі ситника містяться дубильні і мінеральні речовини, розчинні силікати.

У народній медицині ситник розлогий додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам'яній хворобі, запальних процесах сечового міхура, розладах травлення.

Внутрішньо - відвар коріння ситника (15 г сировини на 200 мл окропу) пити по 2 ст ложки відвару тричі на день.

Скополія карніолійська (білун, вербишник, вовчі ягоди, галаска, галасове зілля, громовий корінь, німиця, форкошбодьов). Scopolіa carnіolіca

Багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має повзуче кореневище. Стебло прямостояче, до 50 см заввишки, вгорі вилчасто розгалужене. Листки чергові, цілокраї або вищерблені, голі, темно-зелені, до 20 см завдовжки і шириною до 10 см.

Квітки правильні, двостатеві, до 3 см завдовжки, одиничні, повислі на ніжках, що виходять з листкових пазух; віночок зрослопелюстковий, трубчасто-дзвоникоподібний, з п'ятьма короткими круглястими лопатями, зовні бурий, лакований, у середині - оливково-зелений. Цвіте у травні - червні. Плід - куляста, двогнізда коробочка.

Скополія карніолійська росте в широколистяних лісах Карпат, серед чагарників, на галявинах.

Для виготовлення галенових форм кореневище і траву. Кореневище заготовляють після плодоношення рослини. Їх викопують, миють від землі й сушать на відкритому повітрі. Траву скополії збирають в період цвітіння рослини і сушать. Збираючи сировину скополії слід дотримуватись обережності, щоб не отруїтися. Усі частини рослини отруйні!

Рослина містить алкалоїди тропанової будови (гіосциамін, скополамін, тропін, кускгігрин, псевдоатропін), бетаїн, холін, кумарини (скополін, скополетин).

Галенові препарати скополії мають загальні фармакологічні властивості атропіноподібних сполук, основна дія яких полягає у блокування М-холінореактивних систем організму (спазмолітична і болетамувальна, розширює зіницю ока, викликає параліч акомодації, зменшує секрецію залоз), пригнічує активність центральної нервової системи і призначають при гострому психічному збудженні, а також входить до складу таблеток "аерон", які застосовують при вестибулярній блювоті (морській та повітряній хворобі).

Застосовують галенові препарати скополії карніолійської при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів (шлунково-кишковий тракт, печінка, селезінка, кишечник, нирки, сечовий міхур) і бронхів, судомах, хворобі Паркінсона, треморі лікарського походження, вестибулярному блюванні (перед поїздкою на автомобільному або повітряному транспорті, а також при психічних збудженнях.

Внутрішньо - відвар кореневища скополії карніолійської на вині (25 г подрібненої сировини варити 10 хв у 500 мл білого сухого вина, процідити) приймати по 1 ст ложці тричі на день; настій трави (5 г висушеної трави на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложці тричі на день.

Симптоми отруєння: сухість шкіри і слизових оболонок рота та очей, висипання на шкірі, дисфагія, осиплість голосу, гіперимія слизових оболонок, спрага, нудота, затримка сечовиділення, атонія мускулатури шлунково-кишкового тракту, параліч акомодації, мідріаз, тахікардія, можливе підвищення артеріального тиску, пригнічення дихання і центральної нервової системи.

Лікування: в якості антидота при отруєнні препаратами скополії карніолійської застосовують розчин прозерину 0,05% - 1 мл під шкіру, промивання шлунку розчином калію перманганату 0,1% - 500 мл, або великою кількістю води, активоване вугілля з розчином натрію гідрокарбонату 2% - 200 мл всередину, з послідуючим призначенням сольових послаблюючих та сечогінних засобів, вдихання кисню.

Смородина чорна (грибізлі, рибізлі). Rіbes nіgrum

Кущова рослина родини ломикаменевих з характерним запахом. Листки черешкові, чергові, 3 - 5 лопатеві, по краю зарубчасто-зубчасті, зверху голі, зісподу - з жовтими залозками. Квітки двостатеві, правильні, дзвоникоподібні, лілувато- або рожево-сірі, у пониклих 5 - 10-квіткових китицях. Цвіте у травні - червні. Плід - чорна ягода, достигає у липні.

Росте у дикому виді в Карпатах.

З лікувальною метою заготовляють листя та ягоди чорної смородини. Листя - у червні - липні; ягоди - під час повної стиглості.

Листя смородини чорної містить дубильні речовини, ефірні олії (цимол, сабінен), флавоноїди (кверцетин, кемпферол, рутин), фітостерол, пентозани, органічні кислоти, вітаміни (особливо багато аскорбінової кислоти), мінеральні речовини, мікро- та макроелементи (значна кількість кремнієвих сполук, заліза, міді, цинку).

Усі частини рослини мають сечогінні, потогінні, тонізуючі, в'яжучі властивості.

Галенов препарати смородини чорної використовують при ревматизмі, подагрі, артритах, гастритах, атеросклерозі, проносах, мігрені, простудах, ангіні, тонзиліті, коклюші. Свіжі плоди при гіпохромній анемії, парадонтозі, гломерулонефриті, аритмії, кардіоневрозі, геморагічному васкуліті.

Внутрішньо - настій листя чорної смородини (50 г на 1 л окропу), приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Настій (20 г свіжих листків на 1 л білого сухого вина, настоювати 15 днів) пити по 100 мл до їди при анацидному та гіпоацидному гастриті. Свіжий сік чорної смородини пити по 50 мл тричі на день до їди при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі.

04.09.2011