• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Софора японська (японська акація). Sophora japonіca

Листопадне, до 30 м заввишки, дерево родини бобових. Листки чергові, непарно перисті, з 3 - 8 парами листочків, на коротких відстовбурчено волосистих черешках; листочки видовжено яйцеподібні, зверху темно-зелені, з полиском, зісподу - сизуваті.

Квітки двостатеві, неправильні, у верхівкових гронах, зібраних великими волотями; віночок метеликового типу, ясно-жовтий.

Цвіте у липні - серпні. Плід - біб, на плодоніжці, нерозкритий, чоткоподібний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком. Плоди дозрівають у жовтні і залишаються на дереві всю зиму.

Батьківщиною софори японської є Китай і Японія. На території України культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.

Заготовляють пуп'янки квіток і плоди софори. Пуп'янки заготовляють у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Плоди софори збирають трохи недозрілими.

У пуп'янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину. Крім того, в плодах є кемпферол, кверцетин та інші флавоноїди.

Головною діючою речовиною препаратів софори японської є рутин, який має здатність ущільнювати стінки судин і зменшувати їх ламкість. Застосовують при гіпо- і авітамінозах Р, геморагічні діатези, крововиливи, капіляротоксикоз, променева хвороба, септичний ендокардит, ревматизм, гіпертонічна хвороба, гломерулонефрит, алергічні захворювання, тромбопенічна пурпура, для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш'яковистих препаратів.

У народній медицині настоянку з плодів або пуп'янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для спинення або профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, ревматизмі, діатезах, капіляротоксикозі, тромбофлебіті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки, пригнічує функцію щитовидної залози (використовують при тиреотоксикозі).

Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі. Водний розчин настоянки 10% з пуп'янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болі зубів і запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки).

Внутрішньо використовують настоянку пуп'янок софори японської (готують на 70% розчині спирту у співвідношенні 1:5) приймати по 30 крапель тричі на день після їди; настоянку плодів (готують на 60% розчині спирту із свіжих плодів у співвідношенні 1:1, із сухих - 1:2) приймати по 30 крапель тричі на день.

Зовнішньо застосовують стерильні пов'язки на рани, тампони, змазування настоянкою з плодів або пуп'янок софори японської (готують на 60 - 70% розчині спирту). Для промивання ран, примочок, компресів.

Спориш звичайний (гусятник, куряча трава, моріжок). Polygonum avіculare

Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло лежаче, розгалужене, до 25 см завдовжки. Листки чергові, еліптичні або видовженоланцетні, цілокраї, з коротким черешком. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, по 2 - 5 у пазухах листків, з простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою оцвітиною. Цвіте з липня до пізньої осені.

Росте по всій території України вздовж доріг, на подвір'ях, смітниках і полях.

Для виготовлення галенових препаратів споришу використовують траву зібрану під час цвітіння.

У траві споришу звичайного містяться дубильні речовини, флавоноїди (авікулярин, ізорамнетин, кверцетин, лютеоліу, мірицетин) кумарини, сапоніни, алкалоїди, вітаміни, сполуки кремнієвої кислот, органічні кислоти, мікро- та макроелементи.

Фармакологічні фластвивості галенових препаратів споришу звичайного обумовлені наявністю різноманітних біологічно активних речовин.

Галенові препарати рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання, перешкоджають утворенню сечових каменів, підвищують діурез, знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, виявляють антитоксичну, загальнотонізуючу дію.

Завдяки наявності дубильних речовин, які мають антимікробні, протизапальні і в'яжучі властивості. Препарати споришу позитивно впливають на функцію шлунково-кишкового тракту.

Застосовують препарати споришу звичайного при захворювання шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної та дихальної системи, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, кровотечах, при виснаженні. Місцево використовують галенові препарати при захворюваннях шкіри.

Внутрішньо - настій трави (15 г сировини на 200 мл окропу настояти 50 хв) пити по 50 мл тричі на день перед їдою.

Зовнішньо - настій трави (1:10) для промивання ран, для примочок при геморої, ванни при захворюваннях шкіри.

Стокротки багаторічні (білявка, білавка, бистрички, брехачка, вдовичка, віскрутка, гомбічка, грішпанки, керест, маргаритка багаторічна, маріочки, маєтка, стократ, стокрітки, стокрутка, цяточка, сирітка). Bellіs perennіs

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло (квіткова стрілка) прямостояче до 25 см заввишки, безлисте. Листки в прикореневій розетці лопатчасто-яйцеподібні. Квітки дрібні, зібрані в кошики, крайові - язичкові, маточкові, однорядні, білі або рожеві; серединні - трубчасті, двостатеві, жовті. Цвіте у квітні - червні. Плід - сім'янка.

Росте на луках, у гаях.

Заготовляють траву в період цвітіння.

Трава стокроток багаторічних містить сапоніни, флавони, глікозиди (белідин), смолисті речовини, ефірну олію, слиз, інулін, органічні кислоти (яблучну, винну, щавелеву), мінеральні речовини.

Галенові препарати стокроток багаторічних регулюють загальний обмін речовин, мають жарознижувальну, відхаркувальну, протизапальну, кровоспинну, сечогінну, гепатопротекторну, жовчогінну дію.

Показаннями до призначення препаратів стокроток багаторічних є катари верхніх дихальних шляхів і бронхіти з недостатнім відходженням харкотиння, бронхіальній астмі, запорах, хвороби печінки і жовчного міхура (холецистит, гепатит), циститі, маткових кровотечах, ревматизмі і подагрі. При туберкульозі легень потовчену до пилоподібного стану шкарлупу двох яєць змішують з порошком із трави стокроток (1:1) і випивають з молоком двічі на день.

Внутрішньо - настій трави стокроток багаторічних (3 ч ложки на 200 мл окропу, настоювати 4 год) приймати по 2 ст ложки тричі на день.

Зовнішньо - настій трави стокроток багаторічних (6 ч ложок на 200 мл окропу, настоювати 4 год) використовують як компреси і примочки при ревматизмі, подагрі, тривалонезаживаючих виразках, ранах.

03.09.2011