• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Комерційні банки виконують певні економічні функції по забезпеченню кредитної політики та грошового обігу. До основних функцій банків належать:

• кредитування підприємств, держави, приватних осіб та операції з цінними паперами;
• регулювання грошового обігу;
• залучення тимчасово вільних грошових коштів, нагромаджень і перетворення їх у позичковий капітал;
• здійснення грошових розрахунків та платежів у господарстві;
• випуск кредитних засобів обігу (депозитно-чекова емісія);
• консультації і надання економічної та фінансової інформації.

Особливо важлива функція банків — їхня здатність "робити гроші", інакше кажучи — розширювати кредитні ресурси народного господарства. Банки називають "фабриками кредиту". Справа у тому, що кредит відбиває рух позичкового капіталу (Г — Г"), який відокремлюється від кругообігу промислового капіталу (Т'— Г') і набуває самостійного руху.

Надаючи позичку під боргові зобов'язання своїх клієнтів (забезпечені товарно-матеріальними цінностями, які не є грішми) банк зараховує її на рахунок позичальників і тим створює можливість надходження в обіг нових сум грошей. Якщо кожен окремий банк може видати позичку, що перевищує розмір обов'язкового резерву (наприклад, при вкладі 100 дол.: 100—20=80), то вся банківська система на основі вкладу 100 дол. може видати позичок на суму у кілька разів більшу (за принципом мультиплікатора), оскільки позички, отримані в одному банку, у ході народногосподарського кругообігу ресурсів потрапляють в інший банк у вигляді вкладів і знову виступають джерелом надання кредитів. Отже, дуже важлива роль кожного окремого банку, а ще важливіша — всієї банківської системи.

За сучасних умов спостерігається два протилежні процеси — універсалізація банків і поряд з нею їх спеціалізація. В їх основі лежать концентрація виробництва (і відповідно банківського обслуговування) та паралельне утворення малих, спеціалізованих підприємств.

Банки можна поділити на:

• центральні емісійні;
• комерційні депозитні;
• інвестиційні;
• ощадні;
• банки спеціального призначення (наприклад, іпотечні, зовнішньоторговельні, страхові, пенсійні фонди).

У сукупності всі види банків складають кредитну систему як взаємозв'язок фінансово-кредитних установ. Для неї за сучасних умов характерні концентрація та злиття з промисловим капіталом, а також інтернаціоналізація та створення міжнародних банківських систем. Кредитна система характеризується конкуренцією як між різними видами банків та інших кредитних установ, так і між банками одного виду (наприклад, комерційними), що позитивно впливає на кредитне і розрахункове обслуговування господарств.

Серцевиною кредитної системи є центральні (національні) банки. Вони або з самого початку виникали як державні, або були націоналізовані, переважно після кризи 30-х років чи після другої світової війни. У США федеральна система банків і у Швейцарії національні банки формально не належать державі. Проте вони строго дотримуються інструкцій державних органів щодо регулювання грошового обігу. Національні банки у суверенних державах, що утворилися на базі колишнього СРСР, створюються після проголошення їх незалежності на базі Державного банку колишнього СРСР.

Функції центральних (національних) банків істотно відрізняються від функцій комерційних (чи спеціалізованих). Основні з них такі:

• емісія кредитних грошей та вилучення грошей з обігу;
• акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ;
• збереження офіційних золотовалютних резервів;
• надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів;
• здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків;
• грошово-кредитне регулювання економіки;
• контроль за діяльністю кредитних установ;
• надання ліцензій на операції із зарубіжною валютою;
• обслуговування державного боргу країни.

Отже, центральні емісійні банки у більшості країн виконують роль емісійного, відповідального за грошове господарство, і кредитного центру, а також роль касира держави і "банку банків". Вони є "кредиторами" останньої інстанції, тобто до них комерційні банки звертаються по допомогу у тому випадку, коли вичерпані всі інші способи мобілізації кредитних ресурсів. З підприємствами та фірмами центральний банк в операції не вступає.

12.06.2011