• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Переповідають. що хан Осман, побачивши 1621 року фортифікаційне укріплення Кам’янця, запитав: "Хто ж це побудував таке могутнє місто?"

Сам бог - відповіли йому.

"Нехай же бог і здобуває його!" - прорік хан. Після цих слів він повернув своє військо від стін Кам’янця.

Місто Кам’янець-Подільський вперше згадується у літописах ХІІ ст. На той час Поділля входило до складу Галицько-Волинського князівства. Основна населення міста від часу його заснування була місцеве, українське. Згодом до міста стали прибувати вірменські ремісники й купці.

В ХІV-ХVІІ століттях повз місто пролягав шлях татар. На той час вони почували в причорноморських степах і здійснювали набіги на міста Праукраїни. Для посилення оборони і міст будували нові та відроджували старі замки й фортеці.

Місце розташування укріплення вибралося таке, щоб підступи до нього захищали природні перешкоди. Відтак перші оборонні укріплення побудували у тих місцях, де можна було проникнути на острів (вузьким перешийком чи коьйоном).

Загалом Старий замок подували так, що ріка Смотрич (тече у глибокому яру з крутими скелястими берегами) оперізує немалу ділянку еліптичної форми там, де побудоване Старе місто). Із заходу, де русло річки, до міста примикає замок, розташований на високому плато. Між замком і Старим містом збудували міст, що в першій половині ХVІ ст. був дерев’яний і стояв на кам’яних стовпах. Укріплення Старого замку, можливо, будувалося на місцях давніших укріплень (відомості майже не збереглися).

Першу згаду (датовану 1374 роком) про Кам’янець-Подільський замок знаходимо у грамоті князя Юрія Корятовича (володів тоді Поділлям).

Замок мав два в’їзди: один з боку міста, а другий з поля, через що й називався Польною брамою. Біля брам були приміщення для воротаря. На території замку побудували будинки для стражників, а також кухню, склади провізії та військових припасів, церкву. Уже в ХV ст. місто стає потужним торгово-промисловим центром, відтак розпочинається його інтенсивна забудова. Але в середині цього століття татарські набіги частішають, тому дерев’яні укріплення (хоча деякі з них одразу були кам’яними) замінено на кам’яні.

Фортифікаційна споруда мала форму багатокутники витягнутої форми, що був обнесений високими стінами з баштами на кутах. З правого боку від східних воріт замку була розташована п’ятигранна Чорна башта з криницею, що мала глибину 36 метрів, а ширину 6. Біля річки була розташована Водна башта, саме вона була пристосована для подачі води в замок. Денна триярусна башта мала отвори, призначені для викорчування гармат на стіни укріплень та на верхню площадку Нової башти.

З південно-західного боку над яром, на відстані 30 м одна до одної "виросли" триярусні башти, форма яких нагадує форму неправильного циліндра. Їх називають Яедська, Тенчинська, Ковпак. А також одна чотириярусна башта – Папська або Кармелюкові (в ній був двічі ув’язнений ватажок визвольного селянського повстання на Поділлі Устим Кармелюк).

Позаяк замок постійно треба було відбудовувати, то в ХVІ ст. було обладнане спеціальне приміщення для кам’янотесаних робіт де працювало багато місцевих майстрів.

І вже в ХVІ ст. збудували комплекс оборонних споруд, що зберігалися до сьогодні, і має назву Нового замку. Укріплення складається з ровів, валів та підземних приміщень, що збудовані з каменю і перекриті склепіннями. У центрі споруди був великий двір, обнесений земляними валами. З Старим замком він був поєднаний підйомним мостом. Комплекс укріплень складався з таких споруд: замковий міст, міська брама, вірменський бостон, Вітряна брама, Польська брама, башта Ста фона Баторія, Різницька башта.

Середина ХVІ ст. відзначається напливом польської земельної аристократії. Створюються магістрати – руський, вірменський та польський. Та не міг народ уже терміти польської наруги, і Богдан Хмельницький очолив народно-визвольну війну. Тоді польський сейм видав наказ. У якому заборонив набирати гарнізон замку з місцевого українського населення (адже ті могли допомагати повстанцям).

У 1672 році правобережний гетьман Петро Дорошенко підписав угоду з Магометом ІV (Дорошенко прагнув гетьманства на усією Україною) Тож нові укріплення нещодавно збудованого Нового замку не змогли вберегти його від турків. У 1672 році султан Магомет з своїм військом захопив замок, вигнавши звідти поляків. (Це було другим випадком, коли вдалося прорвати надійні мури фортеці. Вперше це сталося у 1393 році, коли через суперечки в середині гарнізону литовський князь Вітовиш захопив замок).

Турки відновили укріплення, що зруйнувалися внаслідок воєнних дій. Загалом нічого нового не побудували. Протягом 27 років турки володіли Поділлям.

У Кам’янецькому замку був розташований турецький гарнізон, внаслідок чого фортецю і міст стали називати "турецькими".

У 1711 року у замку побував цар Російської імперії Петро І.

Від 1793 року Поділля перебуває під Російською імперією. Проте в той час до неї була приєднана Бессарабія, а це означає, що Кам’янець перестає бути прикордонною зоною, а відтак втрачає своє стратегічно фортифікаційне значення.

Сатанів

Перша згадка про Сатанів датується 1404 роком. Проте розвиток міста постійно гальмувався через регулярні напади татар. Які спустошували усе, де бували. Тому для захисту від бусурманів власники міста звели замок. Та набіги татар від цього не припинилися.

Замок був зведений в ХІV столітті на височезному березі ріки Збруч. У ХV ст. відбулася його цілковита реконструкція, яку часто історики називають датою будівництва. Через сто років замок зазнав ще одної масштабної перебудова, внаслідок чого став п’ятикутним з п’ятигранними баштами.

Площа у замку становила 1,5 гектара. У 1917 році була чергова навала татар, які пограбували місто, та забрали багатьох людей в полон.

Під час національно-визвольної війни війська Богдана Хмельницького побували під мурами замку, захопили місто Сатанів. У цьому їм допомогло місцева населення.

У 1651 році для Сатанова починається дуже складний період. Він по черзі переходить у власність турків, потім – до поляків і навпаки. У 1976 році турецький султан знищував усі міста, що були на Поділлі. Жителя Сатанова захищалися з усіх сил з-за мурів замку. Проте турки таки здобули місто і вбили близько чотирьох тисяч людей. Відтоді місто вже три роки належить туркам, проте Польща таки повертає собі Поділля, а з ним і Сатанів.

Замок у Сатанові відвідав російським цар Петро. Він проживав у маленькому будиночку біля замку. На згадку про це на ньому встановили російський герб.

У 1720-1724 роках власником замку бува Адам Синявський. Він провід реконструкцію. Існували дві лінії стін: внутрішні та зовнішні, між якими був викопаний ще один оборонний рів.

Замок був п’ятикутної форми. Розташовувався на площі близько півтора гектара. На кожному куті була добудована башта. Вони лише одним кутом були поєднані зі стінами замку, а інші – виходили за межі.

Найбільша загроза для фортеці настала у ХХ ст. Тоді влада міста Сатанова вирішила, що замок загрожує людському життю і його потрібно зруйнувати. Проте небайдужі до історичних будівель люди домоглися скасувати цього рішення.

23.10.2011