Принятие Закона Украины «Об академической добропорядочности» коренным образом изменяет правила проверки научных работ, передавая полномочия по рассмотрению жалоб на «старые» диссертации от Национального агентства по обеспечению качества высшего образования непосредственно в учреждения высшего образования.
Такая децентрализация ставит перед университетами сложную задачу самостоятельного урегулирования старых плагиатных кейсов и несения значительных репутационных рисков.
В то же время, заложенная в переходных положениях Закона юридическая коллизия относительно термина «ответственность по закону» создает риски новых судебных баталий вокруг правомерности лишения научных степеней за нарушения, совершенные до 2014 года.
Анализ текущей ситуации и будущих рисков – в статье управляющего партнера юридической компании ESQUIRES Александр Шкелебея.
Контекст та історична ретроспектива
На сьогодні ключовою інституцією, яка здійснює нагляд за дотриманням академічної доброчесності та перевіряє дисертаційні роботи на наявність плагіату, є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).
Цей статус і відповідні повноваження Агентство набуло з набранням чинності Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (введений в дію 06.09.2014). Саме в цьому нормативному акті на рівні закону вперше було закріплено спеціальну відповідальність для науковців за академічний плагіат – відмову в присудженні або позбавлення вже присудженого наукового ступеня. Сам же термін «академічний плагіат» отримав своє чітке законодавче визначення ще пізніше – у статті 42 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.
До вересня 2014 року вітчизняне законодавство оперувало лише загальним поняттям «плагіат» у контексті порушення авторських прав. Регулювання ж наукової етики та атестації кадрів здійснювалося переважно через підзаконні акти та галузеві нормативи.
Після запуску своєї практичної діяльності НАЗЯВО почало активно розглядати скарги на дисертації та наукові публікації незалежно від дати їхнього захисту, що й спровокувало масштабну правову дискусію та судові спори.
Юридична колізія щодо «старих дисертацій»
Оскільки законодавство тривалий час не містило чіткого визначення «академічного плагіату» як самостійної підстави для позбавлення наукового ступеня в адміністративному порядку через НАЗЯВО, виникла системна проблема щодо законності перевірки дисертацій, захищених до 6 вересня 2014 року. Особи, чиї роботи потрапили під приціл Агентства, масово зверталися до судів, апелюючи до статті 58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі.
Протистояння науковців із НАЗЯВО почало досягати апогею із середини 2024 року:
- 17 липня 2024 року: Уповноважений Верховної Ради з прав людини у листі (№ 42229.4/К/1059.7/24/40.2) рекомендував НАЗЯВО тимчасово зупинити перевірки дисертацій, захищених до 06.09.2014, до моменту законодавчого врегулювання цієї процедури;
- 23 липня 2024 року: реагуючи на рекомендацію Омбудсмана та визнаючи проблему правової невизначеності, НАЗЯВО вирішило тимчасово зупинити провадження щодо «старих» дисертацій до законодавчого врегулювання розгляду таких скарг та/або офіційного тлумачення Верховного Суду;
- Червень 2025 року: ситуація додатково загострилася через розходження у правових позиціях Верховного Суду. Протягом одного місяця Касаційний адміністративний суд ухвалив два діаметрально протилежних рішення:
1. Постанова КАС ВС від 03.06.2025 у справі № 560/8264/24: суд дійшов висновку, що перевірка фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації може проводитися у будь-який час, незалежно від дати захисту роботи, оскільки, на думку суду, плагіат є триваючим порушенням.
2. Постанова КАС ВС від 25.06.2025 у справі № 440/4500/24: колегія суддів зробила протилежний висновок: НАЗЯВО не має повноважень проводити перевірку дисертацій, захищених до набрання чинності Законом № 1556-VII (тобто до 2014 року).
Після першого рішення КАС ВС від 3 червня 2025 року Агентство 24 червня 2025 року вирішує відновити провадження щодо розгляду скарг на «старі дисертації», а 15 липня 2025 року знову тимчасово зупиняє такі провадження до законодавчого врегулювання питання розгляду скарг на «старі дисертації» та/або виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики з відповідного питання.
Системні зміни в законодавчому регулюванні
Процес реформування системи атестації наукових кадрів та забезпечення якості вищої освіти в Україні у 2025–2026 роках увійшов у фазу глибокої інституційної та нормативної перебудови.
Ключовим каталізатором цих змін стало прийняття Верховною Радою України у грудні 2025 року Закону України «Про академічну доброчесність». Цей нормативний акт став першою в історії держави спробою кодифікувати етичні та правові стандарти наукової та освітньої діяльності в межах єдиного закону.
Саме цей закон, який набрав чинності 1 лютого 2026 року та повністю вводиться в дію 31 липня 2026 року, покликаний поставити крапку в тривалих дискусіях.
Він докорінно змінює архітектуру розгляду скарг і розподіляє компетенцію між НАЗЯВО та закладами вищої освіти, науковими установами.
Нова роль НАЗЯВО та децентралізація процедур
Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4742-IX, щодо скарг на «старі» дисертації (захищені до 06.09.2014), які перебували на розгляді НАЗЯВО станом на 1 лютого 2026 року, діє особливий порядок:
- заборона на ухвалення рішень по суті: НАЗЯВО позбавлене права самостійно вирішувати питання про наявність плагіату в таких роботах і застосовувати санкції;
- обов'язкова передача справ: Агентство зобов'язане передати всі наявні матеріали до закладу вищої освіти або наукової установи, де відбувався захист та присуджувався науковий ступінь (або до їхніх правонаступників);
- перехід НАЗЯВО в апеляційну інстанцію: після передачі матеріалів НАЗЯВО стає органом контролю й розглядатиме скарги на рішення ЗВО (або на його бездіяльність, якщо заклад не розгляне справу протягом установлених законом 6 місяців).
Таким чином, найближчим часом слід очікувати масового трансферу «плагіатних» справ із НАЗЯВО до університетів і наукових установ по всій країні.
ЗВО як первинна ланка: виклики та відповідальність
Тепер саме на заклади вищої освіти та наукові установи покладається тягар первинного розгляду кейсів щодо порушення академічної доброчесності.
Уповноважений орган ЗВО (наукової установи) зобов’язаний розглянути передану справу протягом шести місяців відповідно до деталізованої процедури, визначеної статтею 40 нового Закону.
Якщо ЗВО підтвердить факт плагіату, наслідки для науковця можуть бути руйнівними: анулювання ступеня, втрата права на всі пов'язані з ним надбавки, анулювання наступних наукових ступенів/вчених звань та навіть звільнення з посади (якщо наявність ступеня була кваліфікаційною вимогою).
«Міна уповільненої дії» в перехідних положеннях
Попри намагання законодавця врегулювати питання «старих» дисертацій, у тексті Закону закладено серйозну правову суперечність, яка гарантовано перемістить ці спори у суди.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про академічну доброчесність» містять таку норму:
«...у разі встановлення наявності академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, іншого порушення академічної доброчесності, вчиненого до набрання чинності цим Законом, до суб’єктів академічної діяльності застосовується та міра відповідальності, яка на момент вчинення такого порушення академічної доброчесності була визначена законом».
Ключове слово тут – законом.
Як відомо, до вересня 2014 року жоден Закон України (зокрема й тогочасний Закон «Про освіту», «Про вищу освіту» чи Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність») не містив прямої норми про такий вид відповідальності, як позбавлення наукового ступеня в адміністративному порядку за плагіат.
Ця процедура регулювалася виключно на підзаконному рівні – постановами Кабінету Міністрів України та положеннями ВАК.
Виникає закономірне питання: якщо на момент захисту дисертації відповідальність у вигляді позбавлення наукового ступеня за плагіат була передбачена лише урядовим нормативним актом, чи мають право заклади вищої освіти сьогодні позбавляти особу ступеня на підставі норми перехідних положень, яка вимагає наявності відповідальності саме в законі?
Прийняття Закону «Про академічну доброчесність» де-юре децентралізувало боротьбу з плагіатом, переклавши основний масив роботи та репутаційних ризиків на заклади освіти, які ще повинні налагодити свої внутрішні процеси під нову реальність.
Їм доведеться самостійно вирішувати як застосовувати перехідні положення закону щодо права позбавляти наукового ступеня, присудженого за «стару» дисертацію, навіть якщо у ній знайдуть плагіат (той що академічний).
Скоріше за все, судові баталії навколо академічної доброчесності не припиняться – вони просто дещо змінять свій вектор… і відповідачів.
Александр Шкелебей, управляющий партнер юридической компании ESQUIRES.
