Сейчас только ленивый не говорит о серьезной нехватке профессиональных кадров. Эти кадры, безусловно, должны готовить украинские заведения профессионального, профессионального предвысшего и высшего образования. Но количество трудоустроенных выпускников снижается.
У далекому 2012 році, коли напрацьовувались перші професійні стандарти і ще не було загального консенсусу щодо необхідності їх запровадження, я був присутній на одній зустрічі роботодавців з академічною спільнотою. Після більш ніж трьох годин запеклих дискусій, коли роботодавці намагалися довести представникам університетів, що для якісної освіти необхідно почути представників ринку праці, на підприємствах яких випускник буде працювати, один професор, не втримавшись, вийшов до дошки і намалював дві паралельні лінії. На загальне запитання що значить цей малюнок, професор сказав: «Ось вам співвідношення ринку праці і освіти. Це два паралельні світи, які не перетинаються».
Історія довела, що в частині професійних стандартів шановний професор помилявся. Але з огляду на показники працевлаштування випускників закладів освіти, доводиться констатувати, що й досі освіта й ринок праці йдуть паралельними шляхами і точок дотику, на жаль, небагато.
Аналізуючи дані Пенсійного фонду України, які доволі точно фіксують місце працевлаштування певного випускника і його посаду, ми побачили, що у 2021–2022 роках суттєво знизилися показники працевлаштування випускників закладів освіти всіх сфер: і вищої, і фахової передвищої, і професійної.
Відповідні дані подані нижче на діаграмах.
Працевлаштування випускників закладів освіти 2018–2020 років
Працевлаштування випускників закладів освіти 2021–2022 років
Є прямі й відомі пояснення цьому феномену, а є й приховані.
Серед прямих пояснень ми можемо, безумовно, назвати пандемію COVID-19, війну, неконтрольовану міграцію, зміну орієнтирів розвитку економіки та інші відомі фактори.
Але є й не такі очевидні пояснення. І серед них ми можемо назвати інерційність системи освіти, недостатній зв’язок роботодавців та закладів освіти та, як кажуть дещо молодші за мене українці, недружній інтерфейс співпраці бізнесу та системи освіти.
Передусім дивує синхронність зниження показників по всіх сферах освіти. Саме це, на мою думку, і пояснюється інерційністю системи освіти, яка почала підготовку випускників 2021–2022 років у довоєнні часи, коли була зовсім інша картина економічного розвитку й ринку праці.
І тут ми саме підходимо до ефективності зв’язку роботодавця і закладу освіти. Судячи з показників, такий зв’язок є неефективним.
Якщо б було навпаки, попри інерційність освіти, роботодавцям вдалося б донести до системи освіти ті зміни, які якщо б не гарантували, то принаймні зберегли показники працевлаштування довоєнних років. Тим більше, що зараз лише ледащий не говорить про брак професійних кадрів, які, теоретично, як раз система освіти й готує… Але так не працювало ні в довоєнні часи, ні, як не прикро, й зараз не працює.
Родион Колышко, директор Института профессиональных квалификаций.
