Європа дедалі більше інвестує у вищу освіту, але університетський диплом не завжди гарантує роботу відповідної кваліфікації. У 2025 році вже 44,8% молодих європейців віком 25–34 роки мали вищу освіту проти 27,2% у 2005 році. Водночас у 2024 році 21,4% працевлаштованих мешканців ЄС із вищою освітою працювали на посадах, які не потребували університетського диплома. Отже, приблизно кожен п'ятий дипломований працівник не використовує свій формальний освітній рівень на роботі.
Нідерланди, Данія та Люксембург демонструють, що висока освіченість може поєднуватися з відносно невеликим кваліфікаційним розривом. У Нідерландах частка молоді з вищою освітою становить близько 53%, а вертикальний розрив – 14,1%, у Данії – 53% і 15% відповідно. Особливо цікавий Люксембург: приблизно 62% молоді мають вищу освіту, тоді як лише 4,7% дипломованих працівників зайняті нижче свого освітнього рівня. Це свідчить про можливість поєднувати масову вищу освіту з попитом на висококваліфіковану працю.
Іспанія та Греція демонструють протилежну проблему: дипломи є, але економіка не завжди пропонує відповідну роботу. В Іспанії близько 47% молоді мають вищу освіту, проте 35% працевлаштованих із дипломами працюють на посадах нижчої кваліфікації. У Греції ці показники становлять приблизно 44% і 33%, тоді як у Чехії – 37% і лише 12,8%. Парадокс: країна може підготувати багато дипломованих фахівців, але не створити достатньо робочих місць для їхньої професійної реалізації.
Однак проблему варто розглядати не лише з боку кількості робочих місць, а й відповідності пропозиції дипломованих спеціалістів попиту ринку праці. У Німеччині близько 39% молоді мають вищу освіту, а вертикальний кваліфікаційний розрив становить 19,7%; в Італії – 27% і 21,1% відповідно. Важливо не тільки скільки фахівців готують університети, а й за якими спеціальностями, з якими навичками та скільки таких працівників реально потребує економіка. Правило просте: надлишок дипломів за одними спеціальностями може співіснувати з гострим дефіцитом кваліфікованих працівників за іншими.
Україна демонструє один із найгостріших парадоксів вищої освіти: дипломів багато, але їхня структура не завжди відповідає потребам економіки. За даними OECD, у 2021 році вищу освіту мали 58% українців віком 30–34 роки, що перевищувало середній показник ЄС – 41,9%.
Водночас довоєнні дослідження ILO та ETF оцінювали вертикальний кваліфікаційний розрив серед молодих працівників приблизно у 31,7%. Хоча ці оцінки не повністю зіставні з Eurostat, вони порушують важливе питання: чи відповідають масштаби та структура підготовки дипломованих спеціалістів реальному попиту українського ринку праці?
Головний висновок: багатство країни визначається не кількістю дипломів, а здатністю економіки використовувати знання людей. У Люксембурзі вертикальний кваліфікаційний розрив становить лише 4,7%, у Чехії – 12,8%, тоді як в Іспанії – 35%, а довоєнна оцінка для молодих працівників України сягала 31,7%. Аксіома: університет створює людський капітал, але його економічна цінність реалізується тоді, коли пропозиція кваліфікацій відповідає попиту на них.
Автор: Александр Костюк, д. э. н., доктор управления бизнесом (DBA), профессор, главный редактор международного научного журнала «Корпоративная собственность и контроль».
