Щороку на початку жовтня я думаю про звичайний будній день о восьмій двадцять, коли святкові букети давно стоять у вазах, а в класі зустрічаються вчитель і двадцять п'ять пар очей. Цього року я вирішив поглянути на свято крізь свіжі цифри, пов’язані з щоденною роботою вчителів.
Соціологи рідко фіксують таку одностайність, але за даними дослідження «Справедлива оплата для освітян», яке Профспілка працівників освіти і науки України провела разом із німецькою профспілкою GEW, а компанія SocioStream у червні 2026 року опитала 2006 українців віком від 18 до 59 років, 98% економічно активного населення вважають вчительську працю суспільно важливою. Понад 90% відзначають її високу відповідальність і складність, 93% підтримують підвищення зарплат освітянам, а 75% переконані, що дохід учителя поступається складності його роботи.
Суспільство вже сказало вголос головне й чекає, поки ця повага отримає підтвердження в умовах праці. Саме про перехід від слів до статусу говорить цьогорічний Всесвітній день учителя, присвячений шістдесятій річниці Рекомендації МОП і ЮНЕСКО про статус учителів.
Концептуальна записка ЮНЕСКО розкладає статус на три виміри. Символічний описує суспільне визнання, професійний охоплює автономію, підтримку та право голосу в політиках, матеріальний включає зарплату, навантаження й умови роботи. Я пройду ці виміри по черзі й зіставлю міжнародні дані з українськими, бо кожен має власні цифри й власне завдання.
Символічний статус, у якому визнання чекає на престиж
Міжнародне дослідження TALIS 2024 охопило вчителів із 55 освітніх систем. Тільки 35% педагогів погоджуються, що суспільство цінує їхню працю. Українська картина має схожі контури. У міжнародному дослідженні, представленому на Саміті перших леді та джентльменів у Києві у вересні 2025 року, брали участь 14 країн, 2800 школярів віком від 15 до 17 років, 1400 вчителів і 1400 батьків. Серед українських респондентів лише 26% назвали вчительську професію престижною, 17% упевнені, що думку педагогів цінують у суспільстві, а 37% вказали брак поваги серед серйозних проблем.
Поруч із червневими 98% ці цифри показують цікавий розрив. Повага в оцінках і престиж у виборі життєвого шляху рухаються різними швидкостями, і завдання держави та громад полягає в тому, щоб вирівняти їхній темп.
Найпереконливіше про суть вчительської поваги говорять дитячі відповіді. За даними KSE Institute, весною 2025 року дослідники провели національне репрезентативне опитування та вісім фокусних дискусій серед учнів із четвертого по сьомий клас і їхніх батьків. Сімдесят відсотків дітей довіряють класним керівникам, 69% погоджуються, що вчителі ставляться до них із повагою. Діти, які відчувають повагу й розуміння педагогів, мають нижчий рівень тривожності та більше радості від навчання.
Звідси проступає ланцюжок довіри. Держава довіряє вчителеві, учитель довіряє дитині, а дитина вчиться довіряти світові. Кожна ланка отримує від попередньої стільки, скільки та змогла їй дати.
Мене найбільше зачіпає в цих даних слово довіра. Я переконаний, що вона виростає з повторюваних малих дій, наприклад із зошита, повернутого в обіцяний день, із терпляче пояснюваної вдруге й утретє помилки, із вчасно сказаного «ти впораєшся». Щоденний ритм таких дій тримає клас міцніше за підручник чи регламент. Саме тому я розглядаю довіру до вчителя як інфраструктуру освіти, яка важить стільки ж, скільки дороги, електромережі й укриття.
Водночас 31% школярів визнають острах перед окремими вчителями, і ця цифра нагадує, що довіра потребує підтримки з усіх сторін, зокрема супервізії, наставництва та часу на рефлексивну практику.
Професійний статус, у якому довіра до експертизи вимірюється автономією й часом
Рекомендація 1966 року закріпила за вчителем академічну свободу в професійній діяльності. Педагог має провідну роль у виборі та адаптації навчальних матеріалів, у виборі підручників і методик у межах затверджених програм, а також бере участь у розробленні нових курсів і підручників. Шістдесят років потому ці положення залишаються мірилом професійної суб'єктності, яку дослідники називають педагогічною агентністю.
Дані TALIS показують, де сьогодні потрібна підтримка. Менш як 30% вчителів вважають, що автори політик цінують їхню думку, а 52% називають адміністративну роботу джерелом стресу. В українському дослідженні «Освіторії» й агенції FAMA за участі понад 10 тисяч вчителів і студентів педагогічних спеціальностей 94% пов'язують підвищення мотивації зі скороченням бюрократичного навантаження. Довіра до професійності виглядає як просте рішення, коли педагог отримує час на планування, співпрацю з колегами та власний розвиток.
Автономія вчителя нагадує майстерність ремісника, який відчуває матеріал руками. Одному класові потрібен швидкий темп, інший просить зупинитися на складному місці, і лише вчитель читає потребу класу в очах дітей. Коли держава й видавці довіряють такому погляду, освіта стає живою, а коли простір заповнюють таблиці, на погляд залишається менше часу.
Економісти Радж Четті, Джон Фрідман і Джона Рокофф проаналізували дані 2,5 мільйона школярів і показали, що навіть один рік навчання в учителя з вищою на одне стандартне відхилення доданою вартістю підвищує заробіток учня у двадцять вісім років приблизно на один відсоток. Для цілого класу така різниця сягає понад 1,4 мільйона доларів сукупних доходів упродовж життя. Методологію таких оцінок активно обговорюють науковці, і ця дискусія допомагає уточнювати масштаб ефекту. Професійна експертиза вчителя має вимірювану вартість, і вона множиться на десятиліття.
Матеріальний статус, у якому зарплата, час і ресурс відновлення працюють разом
Перший Глобальний звіт про вчителів ЮНЕСКО та Міжнародної цільової групи називає цифру в 44 мільйони додаткових педагогів, потрібних світові до 2030 року. Показник відтоку вчителів початкової школи зріс майже вдвічі, з 4,62% у 2015 році до 9,06% у 2022 році. Українська статистика звучить у тому самому ключі. За дослідженням «Освіторії» й агенції FAMA, до 2030 року країні знадобиться близько 108 тисяч учителів, понад 40% педагогів можуть залишити професію, середній вік вчителя становить 45 років, понад третина працює в пенсійному чи передпенсійному віці, а кількість молодих вчителів до 30 років скоротилася в 1,6 раза.
Зарплатна арифметика має динаміку. За розрахунками «Слова і Діла», у 2021 році розрив між зарплатою освітян і середньою по економіці становив 15,6%, у 2025 році вже 37,8%, коли вчителі отримували в середньому близько 16 тисяч гривень проти 26 тисяч по країні. У першому кварталі 2026 року було 18,7 тисячі проти 28,9 тисячі.
Підвищення на 30% у січні та на 20% у вересні стало важливим кроком, і суспільство готове рухатися далі. Респонденти SocioStream назвали справедливою зарплатою для вчителя в середньому 43 тисячі гривень, а 88,5% вважають дефіцит педагогів серйозним викликом для майбутнього освіти.
До матеріального статусу належить і ресурс відновлення. Восени 2023 року фонд GoGlobal за підтримки Finn Church Aid опитав 4460 освітян із шести прикордонних регіонів і територій поблизу лінії бойових дій. Вісімдесят сім відсотків відзначили потребу в більшому часі на відновлення, 78% описали виснаження та постійну втому, а 58% прямо попросили психоемоційної підтримки.
Така підтримка належить до умов праці нарівні із зарплатою, бо вчитель, який дбає про дітей, має отримувати догляд теж. Я давно переконаний, що вдячність набуває ваги в момент, коли перетворюється на рішення. Слова привітання, може, і звучать щиро, але рішення в бюджетах, у розкладах і в кадрових політиках звучать цілий рік. За даними МОН, обстріли пошкодили 4706 закладів освіти, і 428 зруйновані повністю. Уроки тривають у шкільних укриттях, а педагоги продовжують працювати за обставин, які мало яка освітня система проходила.
Що може зробити видавнича галузь для вчительського статусу
Видавець бачить учителя в момент найбільшої довіри, коли той обирає книжку для свого класу. Я бачу для галузі три завдання.
- Перше стосується співавторства. Учителі беруть участь в апробації й експертизі підручників, і ця практика втілює положення Рекомендації 1966 року про право педагога впливати на створення навчальних матеріалів.
- Друге стосується часу. Методичний апарат із готовим календарним плануванням, диференційованими завданнями, інструментами формувального оцінювання й шаблонами документації повертає вчителеві години, які йдуть на паперову роботу.
- Третє стосується розвитку. Навчальні матеріали для вчителів про роботу зі штучним інтелектом, академічну доброчесність і нові підходи до оцінювання допомагають перетворити технологічні виклики на професійні можливості.
Я хочу, щоб кожне рішення в нашому видавництві проходило через одне запитання про те, що воно змінить у понеділок зранку для вчителя, який стоїть перед класом. Така перевірка допомагає тримати погляд на головному.
Цього року ми пережили удари по друкарні, складу й книгарні, і кожен підручник, який дістався класу, нагадує мені про довгий ланцюжок людей. Учитель стоїть у ньому останнім і найважливішим, бо саме він передає дитині все, що вклали попередні ланки.
Слова вдячності, які варто записати в умови праці
Дорогі вчителі, вихователі, викладачі коледжів і університетів, шкільні психологи, бібліотекарі, асистенти вчителя, методисти й керівники закладів освіти. Кожен із нас носить у собі кілька імен, які навчили нас більше, ніж записано в атестатах, і я думаю про такі імена щороку в жовтні.
Дякую вам за довіру, яку ви щодня даруєте дітям, їхнім родинам і всій країні. Ви вчите дітей вірити у власні сили, ставити запитання, помилятися з користю й підніматися після помилки. Ці навички формують громадян, здатних будувати майбутнє, і я щиро вдячний вам за кожен такий урок.
Шістдесят років тому світ записав у Рекомендації простий принцип, що статус учителя відповідає потребам освіти. Сьогодні ми маємо дані, які показують, де саме цей принцип чекає втілення.
Бажаю вам, щоб повага, яку суспільство вже виявило в опитуваннях, якнайшвидше стала щоденною реальністю у вашому розкладі, у зарплатній відомості, у голосі, який чують під час ухвалення рішень.
Мій особистий підсумок цього дня простий. Повага, яку я бачу в опитуваннях, дає мені впевненість, що суспільство готове рухатися далі, і я хочу бути серед тих, хто допоможе цій повазі стати конкретними рішеннями.
Автор: Виктор Круглов, ведущий эксперт книгоиздательской отрасли, генеральный директор издательства «Ранок».
