У липні було оприлюднено Консолідований рейтинг закладів вищої освіти України 2025 року. Ці дані можуть бути джерелом важливої інформації про ключові тенденції розвитку системи вищої освіти взагалі та окремих закладів вищої освіти зокрема.
Результат Консолідованого рейтингу складається на основі узагальнення відомостей з інших рейтингів – «Топ-200 Україна», «Scopus» та «Бал НМТ на контракт». Довідка щодо методології складання Консолідованого рейтингу наведена тут.
Для визначення рейтингу «Топ-200 Україна» так звані «відкриті дані прямих вимірів», виставлені на відкритих вебресурсах незалежних національних і міжнародних організацій і установ.
Рейтинг «Scopus» ґрунтується на базі даних Scopus, у якій відображається цитованість наукових статей, що підготовлені науковими або науково-педагогічними працівниками конкретних університетів. Враховується показник індексу Гірша, який відображає кількість публікацій та кількість їхніх цитувань.
Рейтинг «Бал НМТ на контракт» будується на основі середнього балу, що набрали абітурієнти за підсумками складання національного мультипредметного тесту (НМТ), яких зараховано до закладів вищої освіти на навчання за кошти фізичних та юридичних осіб (на контракт).
Консолідований рейтинг розрахований методом «суми місць» (це один із багатьох методів рейтингових оцінок). Кожному закладу освіти присвоєно бал, що дорівнює сумі його місць у рейтингах «ТОП-200 Україна», «Scopus» і «Бал НМТ на контракт». Якщо говорити простою мовою, то консолідований рейтинг – це «середнє арифметичне» трьох інших рейтингів, які були складені і оприлюднені раніше. «Підсумкова таблиця» в цьому році містить 240 об’єктів (закладів вищої освіти).
Цілком природно, що у «рейтингових перегонах» переможцями традиційно стають найбільші класичні університети, оскільки їхній розмір дозволяє досягати значних абсолютних показників. Чим більший масштаб університету – тим більший «валовий обсяг» його продукції, а відтак – у нього більше можливостей потрапити на провідні позиції.
Лідер Консолідованого рейтингу 2025 року – Київський національний університет імені Тараса Шевченка – і це вже не дивина. Університет посів першу сходинку у двох «проміжних» рейтингах – «Scopus» та «Топ-200 Україна».
Друге місце посідає Львівський національний університет імені Івана Франка. Він також посідає перше місце у «проміжному» рейтингу «Бал НМТ на контракт».
Трійку лідерів замикає Національний університет «Львівська політехніка». Водночас цей заклав посів другу сходинку у рейтингу «Топ-200 Україна».
Однак для дослідження якісних процесів більш цікавими є так звані «аналітичні» рейтинги. Йдеться про рейтинги, що побудовані на основі розрахунку певних аналітичних показників – тобто показників, що віддзеркалюють певні зміни (позитивні чи негативні) та їхню швидкість (динаміку).
Використовуючи цей простий прийом, можемо виділити групу університетів, які протягом останнього року поліпшили свою позицію.
Отже, рейтингові місця покращили: Карпатський університет імені Василя Стефаника (перемістився з 7-го місця на 6-те), Національний університет біоресурсів та природокористування (з 12-го на 11-те), Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (з 13-го на 12-те), Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (з 15-го на 14-те), Сумський державний університет (з 18-го на 16-те).
З оприлюднених даних вбачається, що різні університети мають різні «рейтингові переваги», які дозволили поліпшити «підсумкові місця» у Консолідованому рейтингу. Приміром, Карпатський університет імені Василя Стефаника та Сумський державний університет займають відносно кращі місця у рейтингах «Топ-200 Україна» та «Scopus», Національний університет біоресурсів та природокористування та Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара можуть похизуватися вищими позиціями у «Топ-200 Україна», Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького має доволі високе місце у рейтингу «Scopus».
Слід особливо наголосити на успіхах Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, який виконує низку амбітних наукових та освітніх проєктів, а також Сумського державного університету, який працює на прифронтовій території в умовах надзвичайних безпекових викликів – даються взнаки постійні обстріли (що призводять до загибелі людей та руйнування або пошкодження майна).
Негативну динаміку продемонструвало кілька університетів, найбільш вражає темп у НАУ-КАІ: 13-те місце у 2023 році, 19–20 місце у 2024 році, «відкориговане» 20-те місце – у 2025 році. Що таке «відкориговане» місце і як його «обрахували» – поки що розібратися не вдалося. Не думаю, що риторика «ми займаємо низьке місце, але нам його відкоригували» здатна когось вразити.
Дається взнаки, що місце університету в Консолідованому рейтингу все менше і менше залежить від його масштабу. У першій двадцятці можна побачити вісім закладів вищої освіти, що функціонують у порівняно невеличких обласних центрах. Надзвичайно високе 6-ме місце посів Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, 7-ме – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 13-те – Ужгородський національний університет, 15-те – Тернопільський національний медичний університет імені І.Я.Горбачевського, 16-те – Сумський державний університет, 17-18 – Західноукраїнський національний університет (м.Тернопіль) та Волинський національний університет імені Лесі Українки (м.Луцьк), 20-те – Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова.
Показово, що перераховані заклади не можуть похизуватися ані захмарним бюджетним фінансуванням, ані захмарними кампусами. У системі вищої освіти першість «фізичного капіталу» як ключового фактору успіху поступово нівелюється. Щоправда, можна також помітити, що переважна більшість провідних закладів розміщуються у так званих «тилових» регіонах.
Автори Консолідованого рейтингу також розрахували та оприлюднили «тематичні рейтинги» – у залежності від спеціалізації закладів. Мене вразили результати рейтингування в групах педагогічних та медичних університетів.
Лідерами в групі педагогічних університетів є Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка (42-32 місця у загальному рейтингу) та Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (63-те місце). Український державний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова у списку лідерів педагогічних закладів посідає лише «бронзову сходинку» (76-те місце у загальному рейтингу).
Невисоке місце столичного педагогічного університету пояснюється, у першу чергу, його відверто низькою позицією у рейтингу «Scopus» – аж 134-те місце.
Медичні університети (усього 10 закладів) посідають дуже високі місця в загальнонаціональному рейтингу – не нижче 40-го. Причому кращі п’ять закладів вищої освіти медичного профілю представлені у першій двадцятці Консолідованого рейтингу. https://osvita.ua/vnz/rating/42226/
Доволі несподівані результати в групі приватних закладів вищої освіти. За даними Консолідованого рейтингу, найкращим приватним закладом визнано Міжрегіональну академію управління персоналом (31-ше місце). Така висока позиція обумовлена високим місцем закладу у рейтингу «Топ-200 Україна».
Університет «Київська школа економіки» у загальному рейтингу займає 41-ше місце, Український Католицький університет – 64-те. Ці закладі відомі нам високою медійною активністю, а також «особливою позицією», коли йдеться про трактування чутливих соціально-політичних процесів. Хочеться сподіватися, що ці університети будуть приділяти більше уваги не лише «світоглядним питанням», а також проблематиці зміцнення якості освіти.
Кращу позицію в групі мистецьких закладів посідає Київський національний університет культури і мистецтв.
Цікаво, що заклади освіти цієї групи мають доволі високі позиції в рейтингу «Бал НМТ на контракт» (зокрема, Львівська національна академія мистецтв – 30-те місце, Київський національний університет театру, кіно і телебачення – 37-ме). Це говорить про порівняно високий рівень підготовки абітурієнтів, які бажають вчитися за так званими «культурними спеціальностями».
Одначе здивувало, що в групі мистецьких закладів не наведено відомостей про Національну музичну академію України ім. Чайковського (широкому загалу відома також як «консерваторія»).
І наостанок – деякі професорські роздуми.
Оприлюднення Консолідованого рейтингу – гарний привід замислитися над проблемами якості вищої освіти. Рейтинг немовби «натякає» нам на те, що одні університети працюють «більш якісно», аніж інші.
Одначе хочеться відразу висловити засторогу: за даними рейтингів не можна оцінювати якість освітніх послуг. Усі рейтинги не дають відповіді про задоволеність результатом конкретних реальних замовників (держави в особі певного державного органу, сумлінних роботодавців, здобувачів освіти).
А також – не дають належного уявлення про реальний вплив цього результату на бажаний процес (зайнятість населення, сплата податків, розробка інновацій, впровадження технологій тощо).
Укладачі Консолідованого рейтингу фактично прирівнюють значення трьох різних рейтингів. Образно говорячи, при обрахуванні «підсумкового» рейтингу інші проміжні рейтинги («Топ-200 Україна», «Scopus» та «Бал НМТ на контракт») мають однакову «питому вагу».
Такий підхід видається дискусійним, оскільки різні «проміжні» рейтинги мають різне навантаження – і з точки зору «об’єктивного наповнення», і з точки зору впливу досліджуваних процесів на якість освіти.
Приміром, для обрахунку рейтингу «Топ-200 Україна» береться до уваги 10 показників (у тому числі 6 міжнародних), а для обрахунку рейтингів «Scopus» та «Бал НМТ на контракт» – лише по одному показнику.
Розглянемо умовний приклад. Якийсь «умовний» університет «Х» має 10 гарних показників, які беруться до уваги під час складання «Топ-200 Україна» – але це ще не є запорукою отримання високого місця у Консолідованому рейтингу. «Інший умовний» університет «Y» матиме лише два гарних показника, які беруться до уваги для рейтингів «Scopus» та «Бал НМТ на контракт» – тоді є велика ймовірність, що цей університет у Консолідованому рейтингу буде посідати високе місце. У будь-якому випадку, університет «Y», маючи два гарних показника – буде мати кращу позицію, аніж університет «Х», що має 10 гарних показників.
Ще раз наголошую: цей приклад – вельми умовний. Але він дозволяє зробити необхідне застереження.
Також можна припустити, що доволі значна кількість показників, які беруться до уваги, насправді дуже опосередковано впливають на якість та ефективність основної діяльності університету (освітньої роботи), зокрема – на якість освітньої послуги, до якої мають доступ реальні здобувачі.
Скажімо, у рейтингу «Scopus» кращі позиції займають ті заклади, професори яких активніше оприлюднюють свої праці у виданнях, що входять до відповідної наукометричної бази. Але чи всі здобувачі мають можливість насолоджуватися лекціями цих професорів?
І навіть більше: чи завжди здобувачі можуть насолоджуватися живим спілкуванням з авторами цитованих праць, якщо освітній процес здійснюється переважно в онлайн-форматі?
Ми не стверджуємо, що «взірцеві» наукові праці не потрібні. Ми робимо наголос, що завжди слід чітко розуміти зміст процесу, який аналізується.
Утім, авторам Консолідованого рейтингу слід подякувати – зроблено колосальний обсяг роботи. Університети мають змогу об’єктивно подивитися на свої позиції на освітній мапі України, більш виважено провести оцінювання роботи різних підрозділів, а також – помітити резерви для активізації власної діяльності.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021-2023), доктор экономических наук, профессор.
