Я. Абрамейцева: в чем цель обязательной математики?

Автор: Яна Абрамейцева, юрист.

Пане Сергію, ви серйозно історію України розцінюєте як предмет необов’язковий?

Ви не робили спроб запитати про це мешканців окупованих територій?

Варіанту, де математику можна було б замінити чи обрати замість неї інший предмет ви дітям, які «вчаться» півтора року під час війни, під ракетами, артобстрілами, без світла, тепла, води, без зв’язку, без нормального відвідування школи – ви не даєте.

Випускники 2023 найважливіші роки – майже не мають можливості опановувати предмети взагалі.

Математику неможливо вивчити без вчителя. Невже ви цього не розумієте? Чи все ж таки математику можна зробити предметом на вибір для тих, кому вона потрібна для вступу?

А художникам, вокалістам, психологам, філологам – української у тому числі мови – дати можливість складати профільні предмети?

Чи ви розраховуєте на дотації від донорів, отримавши шокуючі результати з математики, бо вони були жахливими ще до війни, без тих умов, у яких зараз «навчаються» випускники?

У чому ціль обов’язкової математики? Розпач дітей? Розподіл донатів? Показна «боротьба» за освіту у на фоні виборів у ВР?

А ще треба, щоб міністр та всі дотичні реально в цифрах побачили кількість годин, які вчителі обов’язкових предметів, наприклад, з математики, дали випускникам 2023 за півтора року війни.

Не по звітах, бо там все «сімпатічно і цілком». А реально.

Тобто – зустрітись із реальними батьками. З тим, хто наймає наразі репетиторів з математики, і все одно – не можуть дати дітям знання, бо світла немає, зв’язку немає.

Окремо потребує розуміння, як за рік війни історія України не змогла стати обов’язковим предметом, для підтвердження отримання середньої освіти?

Може, депутатам історія України не цікава? Не потрібна? Вміння рахувати «по життю» знадобилось більше?

Поговоріть про це із тими батьками, хто ховав дітей вже 24 лютого о 4-30 у підвал, бо у нас падало з першої хвилини, і вийшов звідти під дулом автомата русака, ступаючи по трупах, аж 18 березня.

Окремо треба згадати стан дітей. Плюс – пубертат. Плюс – триваючий стан війни.

Зо два тижні тому мого «випускника–2023» підкинуло на ліжку від розриву чогось у небі. Не так давно.

І всі, зрозуміло, чекаємо й надалі…

Невже дорослі люди не можуть осягнути своєю вже зрілою психікою, що діти зараз травмовані у рази сильніше, ніж ці дорослі?

Це міф, що діти все переживають легше! Це самозаспокоєння!

У дітей все заховано та приглушено , але це не означає що простіше!

Навпаки – страшніше та складніше…

І це я пишу, як мама із Київської області, не із Маріка, Ізюма, Харкова.

Наші діти потребують допомоги. Не бюрократії і фальштурботи.

Оригинал