В. Онацкий: в августе полно работы у педагогов

Педагогам надо чувствовать тенденции в обществе относительно школы и учителей, которые каждый год разные

В. Онацкий: в августе полно работы у педагогов

Автор: Владимир Онацкий, заместитель директора по учебно-воспитательной работе.

Серпень. Дітей у школах ще немає, але роботи для освітян повно: потрібно завершити ремонти та причепурити шкільні коридори та класи, ознайомитись зі змінами в програмах, новими підручниками та методичними рекомендаціями, а ще побувати на багатьох семінарах, конференціях, можливо, десь навіть виступити. А ще відчути тенденції, які є в суспільстві стосовно школи та вчителів. А вони щороку різні.

Наприклад, у серпні 2017 суспільство вимагало заборонити вчителям початкових класів використовувати червону ручку. «Червоний колір – це стрес для дитини», – стверджували батьки-активісти. Не знаю, мені в дитинстві подобався червоний колір, це був колір свята в сірій буденності. «Скасувати швидкість читання», – вимагали ж вони. Ну, що ж: скасували і швидкість, і якість, і саме читання… «Не треба каліграфії, для чого красиво писати?! Хіба хтось в реальному житті щось пише? Тепер усі друкують!» Мета досягнута, днище пробито: все більше і більше дітей не розуміють власний почерк та не можуть прочитати, що написали…

Наступний серпень запам'ятався мені шаленими баталіями між прихильниками шкільної форми та тими, хто вимагав її скасування. В усьому знову звинувачували вчителів, хоча ті лише виконували указ президента, який на вимогу громадськості і запровадив цю форму. Я – за свободу. Для мене важливі діти, їхні очі, їхня жага до знань та комфорт у школі. Тож, ніколи не вимагав від дітей бути в формі, адже сам завжди у джинсах і кросівках, бо мені так зручно.

Мабуть, тоді ж я дізнався, що найбільша проблема сучасної освіти – це вчителі. Це дико було вперше почути від людини, яка очолювала освіту. Саме з її подачі вчитель став ворогом батьків, родин, дітей. «Подивіться, хто вступає до педвузів. Це люди з найнижчим рівнем знань. Вони ж закінчують навчання і нічому не можуть навчити», – щотижня лунало з усіх каналів.

Згодом я до цього звик. Звикли всі. Мета досягнута, дно пробито: тепер ті, хто відчував покликання до роботи з дітьми і намагався пов'язати своє життя з педагогікою, став оминати заклади педагогічної освіти, а вчителі з незнайомими намагаються не говорити, що причетні до школи.

А пам'ятаєте боротьбу з квітами на 1 вересня? «Хто вони такі, щоб їм квіти дарувати! Я готова щотижня приносити їм до учительської поминальний вінок», – писала жінка в батьківській групі. Неймовірну кількість схвалень набрала ця пропозиція. Важко навіть уявити, з яким відчуттям та настроєм приходить її дитина до школи. Адміністрація багатьох шкіл відтоді щороку вивішує оголошення: «Просимо першого вересня квіти не приносити. Дякуємо за розуміння».

А мені пригадалось, як я з мамою ходив на базар щороку 31 серпня, щоб купити квіти вчительці. Ми довго ходили по базару та обирали найкрасивіші айстри чи жоржини, і я з такою радістю ніс їх до школи. Ах, мамо, мамо, як же я вдячний тобі, що ти навчила мене цінувати та поважати вчителів за їхню працю, за любов, яку вони дарували дітям…

Змінюється час. Можливо, вже дарувати квіти вчителю для когось mauvais ton, не знаю. Так передайте вазончик з фіалкою чи кактусом до шкільного кабінету, і хай там буде красиво, і нехай діти доглядають за квітами, а на літо заберете додому. Це ж так просто. І це не для вчителя, це для вашої дитини.

А як не згадати літо 2019, коли Мінфін запропонував збільшити навантаження вчителя на ставку з 18 годин до 20 годин на тиждень, а також при досягненні вчителями пенсійного віку звільняти їх з роботи, або переводити на умови строкового договору. І знову мета досягнута, днище знову з діркою: новим законом в один день вчителів-пенсіонерів перевели на контракт, а заступник міністра фінансів заявив, що в Україні 36000 зайвих вчителів, яких необхідно оптимізувати. Як можна оптимізувати людей, ЗМІ не повідомляли.

Серпень 2020 запам'ятався тим, що школи самотужки знаходили шляхи організації освітнього процесу в умовах пандемії. Ніякої підтримки вчителі не отримали: купували за власний кошт комп'ютерну техніку, щоб проводити дистанційні уроки, а молоді вчителі були навіть позбавлені обіцяної матеріальної допомоги. Її чи в дороги зарили, чи на зарплату поліціянтів спрямували, які гуртом виловлювали невдаху з Дніпра в Гідропарку. А днище, як завжди, пробито…

І ось серпень 2021 року. У країні немає більшої проблеми, окрім як вакцинувати шкільних вчителів та прибиральниць. Саме таку інформацію збирають чиновники щодня: «Скільки провакциновано». Наче мова йде про худобу. Ми не один рік до цього йшли і прийшли. Досягли чергового днища і полетіли нижче.

Тепер керівники шкіл дають вказівки своїм працівникам, як вони мають розпоряджатися власними тілом. Щодня вони втручаються в приватне життя працівників, допитуючи, чи вакцинувалися вони, вимагаючи довідки від лікарів, якщо людина має сумніви щодо щеплення, шантажуючи втратою роботи, позбавленням премій, зменшенням навантажень. Їх не цікавить, що вакцинація – це справа добровільна. Керівники шкіл під тиском старших товаришів, телефонограм, циркулярів, усних розпоряджень, самі здійснюють шалений психічний та економічний тиск на своїх працівників… Їх не цікавить, що буде з тим вчителем: головне – показати потрібну цифру, головне – прозвітуватись про 80 відсотків вакцинованих…

Ну, що сказати – як пустеля потрохи завойовує родючі землі, так освітяни втрачають свої права: гідна зарплата, пенсії по вислузі років, можливість роботи стільки, скільки бажаєш – це вже все втрачено. Тепер педагог навіть не має права розпоряджатися власним тілом. Браво! Скільки днище не пробивай, нижче буде нове ... І нова пробоїна…

Серпень скоро мине, і розпочнеться новий навчальний рік. Готуймося, друзі!

Оригинал

Освіта.ua
25.08.2021

Популярные блоги
Д. Коптило: реформаторы не виноваты, что изменений нет Далеко не Клопотенко, Супрун или Гриневич виноваты в том, что перемен к лучшему не происходит
В. Онацкий: репетиторство как альтернатива школе Бороться с репетиторством не стоит, но нужно улучшать образовательный процесс в школах
Олег Фасоля: на сколько же выросла зарплата учителя? Государство не может обеспечить уровень зарплаты, который должен соответствовать статусу педагога в обществе
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев