Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.
Насправді все просто. І я обома руками «за» гармонійність розвитку дитини. У тому плані, що дитина повинна і літературу знати, і математику. Тільки от є один нюанс. Великий такий нюанс. Жирний. На нього увагу не звертають. А як звернеш увагу – якщо навколо стільки патетичного шуму про «розвиток дитячого мислення в усіх можливих формах». Про що я? Дуже просто.
Почнемо з елементарного. Візьмемо для прикладу математику та літературу. Маємо, умовно кажучи, три рівня знань. Елементарний, середній та просунутий. Це в кожному предметі так.
Що таке елементарний в математиці? Навчитись рахувати та оперувати цифрами в мінімальних обсягах. У літературі це навчитись читати та елементарно вміти розуміти та переказувати прочитане.
У початковій школі тут все гармонійно. Математика та література ідуть на рівних.
У середній школі починається поглиблення різниці. У математиці всілякі квадратні рівняння та квадратні корені. А що в літературі? Читаємо та переказуємо. Переказуємо і читаємо. Себто різниця з молодшою школою практично відсутня.
І ось вже старші класи! У математиці у нас і тригонометричні функції, і логарифми, а в літературі читаємо і переказуємо, переказуємо і читаємо.
Ось і приходить ЗНО! І логічно кажуть, що гармонійна людина повинна знати добре і математику, і літературу. Тому здаємо і те, й інше. Тільки ось тут і вилазить той самий нюанс, про який говорив раніше.
Математику діти здають у рамках програми досить просунутої. А що з літературою? Якщо ми говоримо про рівнозначність гуманітарних та негуманітарних знань? У літературі читаємо та переказуємо, переказуємо і читаємо. Себто насправді до літературознавство це має таке ж відношення, як арифметика до вищої математики.
Який висновок? Два варіанти. Якщо говоримо саме про гармонійність та рівнозначність знань. Чи спрощуємо математичну складову, доводячи її до рівня складності літератури. Чи ускладнюємо літературу, пояснивши нарешті вчителям, що переказ твору і інформація про те, у який одяг був одягнутий персонаж, – це аж ніяк не літературознавство.
Ще раз наголошую! Я за гармонійність. Але рівень складності предметів повинен бути однаковим. Чого зараз аж ніяк немає. Є досить складна програма з математики, і є псевдоскладна програма з літератури. Де знання підміняються купою непотрібної «сміттєвої» інформації, якою забивають дітям голови і яка не має жодного відношення до літературознавства.
Так що вибираємо? Ускладнюємо одне чи спрощуємо інше? Для справжньої гармонії.
