Автор: Наталья Пипа, народный депутат Украины от фракции «Голос», секретарь Комитета Верховной Рады по вопросам образования, науки и инноваций.
Рік тому ми прийняли Закон «Про повну загальну середню освіту», чим по суті дали реальні інструменти для втілення якісної освітньої реформи і створили нові можливості для всіх учасників освітнього процесу: учнів, батьків, учителів та освітніх управлінців.
Пряме завдання закону – сприяти підвищенню якості загальної середньої освіти, розширенню автономії шкіл, ресурсної спроможності шкіл, батьківського й учнівського самоврядування, формуванню в школярів необхідних для життя компетентностей і загалом розвитку закладів освіти всіх форм власності.
Що має гарантувати закон
Для учнів:
- рівний доступ до освіти – зарахування дітей до початкових класів без жодних конкурсів;
- інклюзивність – можливість дітям з особливими освітніми потребами навчатися у звичайних школах за власною освітньою траєкторією;
- індивідуальна освітня траєкторія – можливість кожному учневі будувати своє навчання гнучко та з урахуванням власних потреб і талантів;
- вибір предметів – курси, навчальні предмети (інтегровані курси);
- справедливе оцінювання та доброчесність – право учнів на справедливе, неупереджене, об’єктивне, незалежне, недискримінаційне й доброчесне оцінювання результатів навчання;
- учнівське самоврядування – чіткі права та повноваження учнів.
Для вчителів:
- педагогічна автономія при створенні програм, розробленні власної системи оцінювання та заохочення учня, підвищенні кваліфікації за власним вибором і за кошт держави;
- можливості для зростання зарплати;
- педагогічна інтернатура для молодого вчителя;
- педагогічне зростання вчителя.
Для батьків:
- безпечне середовище для дітей;
- гарантії якісного освітнього процесу для їхніх дітей;
- право ініціювати позапланові аудити школи.
Для освітніх управлінців:
- фінансова автономія шкіл – більше можливостей у використанні власних коштів;
- більше можливостей для підсилення шкіл педагогами;
- нові підходи до призначення директорів шкіл.
Усі ці переваги має дати освітня реформа. І все це потребує великих зусиль для впровадження, зокрема від Міністерства освіти і науки.
Чи вдалося владі реалізувати ті норми, які рік тому ухвалили парламентарі?
Загалом можна погодитися з тим, що реформа успішно стартувала за часів Міністерки освіти і науки Ганни Новосад. Було розроблено й прийнято низку нормативних актів:
- Загальні засади здобуття середньої освіти: створено типові освітні програми, затверджено положення про форми здобуття повної загальної середньої освіти: індивідуальну та інституційну.
- Зарахування учнів: прийнято порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних і комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти. Те ж стосується і спеціальних закладів загальної середньої освіти.
- Формування класів: у положенні про інклюзію прийнято Порядок утворення й умови функціонування спеціальних класів, Порядок утворення та організації діяльності груп подовженого дня.
- Переведення учнів: прийнято Порядок переведення на наступний рік навчання.
- Оцінювання результатів учнів: маємо зміст, форму і порядок проведення державної підсумкової атестації, а також є система та загальні критерії оцінювання результатів навчання учнів.
- Типи закладів освіти: є Положення про міжшкільний ресурсний центр.
- Обрання керівників шкіл: через проведення конкурсів. Маємо перелік питань для перевірки знання законодавства у сфері загальної середньої освіти.
- Забезпечення якості освіти: розроблено Методичні рекомендації з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
- Державні стандарти: прийнято для 1-х – 4-х, 5-х – 9-х класів, переглядаються не менше одного разу на 12 років.
- Інституційний аудит закладу загальної середньої освіти: прийнято Порядок проведення, а також Критерії для визначення якості освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.
- Зовнішнє незалежне оцінювання: маємо Положення про громадське спостереження за проведенням ЗНО.
Які завдання залишилися невиконаними?
Залишилася низка невиконаних завдань.
Приміром, є потреба у Положенні про педагогічну інтернатуру. Особисто я мала відповідні звернення від директорів шкіл міста Львова.
У галузі інклюзивного навчання існує потреба у визначенні умов допуску асистента учня до освітнього процесу для виконання його функцій та розробленні вимог до такого асистента.
Є необхідність і в Положенні про атестацію педагогічних працівників та штатні розписи закладів загальної середньої освіти.
Залишилася потреба в Положенні про з’єднаний клас (клас-комплект) початкової школи. Також не є розв’язаною проблема поділу класів на групи під час вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) у закладах освіти.
Окреме надважливе питання – оплата праці педагогів. Тут усе досить складно. Немає прийнятого порядку обчислення заробітної плати педагогічних працівників державних, комунальних закладів освіти. Проте є багато дискусій на цю тему.
Одним з найбільш дискусійних питань залишається і мережа закладів середньої освіти, хоча насправді тут усе досить зрозуміло, якщо почитати вимоги закону. Так, передбачено поділ шкіл на початкову школу (1–4 класи), гімназії (5–9 класи), ліцеї (10–12 класи). Якщо, наприклад, заклад освіти здійснює свою освітню діяльність на першому і другому рівнях повної загальної середньої освіти, то він має називатися «гімназією», якщо на другому і третьому – «ліцеєм».
Мережа закладів загальної середньої освіти формується з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та / або суспільства.
Рішення про утворення початкових шкіл, гімназій, ліцеїв, їхню реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають районні, міські, сільські, селищні ради.
Навіщо втілювати освітню реформу і закон про загальну середню освіту?
Ця реформа передбачає зміну підходів до навчання. Замість зазубрювання матеріалу, діти здобувають компетентності, які знадобляться їм у житті.
Варто наголосити: щоб усе це втілити Міністерство освіти і науки повинно наполегливо працювати. Натомість ми бачимо гальмування освітньої реформи чинним Міністром: то карантин заважає вкладатися в терміни, то нібито відсутність фінансування.
На початку лютого 2021 року Міністр Сергій Шкарлет звітував освітньому Комітету Верховної Ради про виконання Оперативного плану МОН на 2020 рік. Я поставила очільнику освіти конкретне запитання щодо старших класів: коли буде втілено реформу профільної освіти? Адже згідно з оперативним планом на 2020 рік МОН мало «розробити та затвердити Дорожню карту впровадження профільної середньої освіти». А до 2024 року має бути здійснена «розбудова мережі ліцеїв, що забезпечуватимуть здобуття профільної загальної середньої освіти академічного та професійного спрямування». Для цього, знову ж, згідно з оперативним планом МОН на 2020 рік було передбачено розробити методику формування мережі профільних ліцеїв (термін виконання лютий–грудень 2020 року) та порядок проживання й утримання учнів у пансіонах закладів освіти (термін виконання вересень-жовтень 2020 року).
У 2020 році ці завдання МОН не були виконані. Жодних строків виконання цих завдань у 2021 році я не почула. Однак Міністр запевнив мене, що ця робота буде виконана. Хочу вірити і буду пильнувати. Ми маємо втілити освітню реформу в життя і зробити так, щоб в Україні була дійсно якісна освіта. Інакше бути не може!
