Автор: Анна Пуртова, народный депутат Украины, Глава подкомитета по вопросам государственных инвестиционных проектов в Комитете Верховной Рады Украины по вопросам бюджета.
Президент оголосив 2020/21 навчальний рік Роком математики. У яких стартових умовах ми розпочинаємо роботу над ефективною математичною освітою українських школярів?
Результати тестування PISA-2018 розвіяли міф про «сильну пострадянську математичну школу». Дослідження навичок 15-річних підлітків, яке раз на три роки проводить Організація економічного співробітництва та розвитку, показало: старе не працює, а нічого нового і більш ефективного нам за роки незалежності створити не вдалося.
Кілька красномовних фактів із дослідження:
- 36% українських підлітків не досягають базового рівня знань з математики. Ідеться не про складні математичні задачі, а про логіку, відсоткові співвідношення, дроби… Тобто ті математичні операції, які нам потрібні в щоденному вжитку.
- Базового рівня з читання не досягає 25,9% школярів, з природничих наук – 26,4%. Кожен четвертий учень в Україні має низький рівень читацької, математичної та природничої грамотності, причому ситуація з математикою є найгіршою.
- Учні міських гімназій і ліцеїв на 2,5 роки випереджають за рівнем знань своїх однолітків із сіл і селищ.
- Найвищий рівень математичних навичок – у країнах Азії: Китаї, Сінгапурі, Гонконгу, Тайвані, Японії і Південній Кореї. Серед європейських країн – у Естонії, Нідерландах і Польщі. Естонія та її освітнє диво варті окремого аналізу.
Стан математичної освіти в Україні турбує мене і як політика, і як маму. Я впевнена на 100%: пристрасть до предмета починається в першу чергу не зі здібностей, а з учителя та його професійного таланту, віри в дитину і здатності захопити своїм предметом.
Я люблю математику, хоча й зараз із тремтінням згадую ночі з підручником Сканаві до 4-ї години ранку. Завдяки вчителю я й досі зможу виконати багато завдань з нього.
Але ми не можемо підміняти професійним талантом учителя необхідність системних перетворень. Чому математична освіта опинилася в такому стані? Я виділила декілька ключових причин:
- нерівність доступу до освіти в Україні. Діти з великих міст мають набагато більше можливостей, ніж діти з невеликих селищ, де почасти математику, хімію і фізкультуру може викладати один учитель;
- низький престиж професії вчителя. Понад 50% українських учителів – пенсійного або передпенсійного віку. Молодь не надто квапиться до професії. Через кілька років з такою динамікою ми говоритимемо не про брак вмотивованих учителів, а про брак учителів у принципі. У цій сфері як ніде потрібна державна стратегія залучення молоді до професії та забезпечення вчителів гідними умовами праці;
- «гуманітаризація» освіти. Ми звідусіль чуємо, що за нас усе зроблять машини, що до 2030-го року зникне понад 40% професій і таке інше. Це дає хибне уявлення, що, окрім м’яких навичок, більше нічого не потрібно;
- велика конкуренція за увагу дітей. Що не кажіть, але для підлітка 9–15 років математика менш цікава, аніж Tik Tok, YouTube чи Minecraft.
А які причини назвали б ви?
