О. Гордейчук: отношение к ошибкам надо переосмыслить

Было бы хорошо отказаться от эмоционально-оценочного отношения к ошибке как к чему-то крайне плохому

О. Гордейчук: отношение к ошибкам надо переосмыслить

Автор: Оксана Гордейчук, учитель.

Останнім часом я старалася не говорити в публічному просторі про помилки (мовні і загалом), бо давно помітила, що це якась надто болюча тема у нашому суспільстві.

Але ось кілька днів тому сталася ситуація, яка спонукає мене знову про це говорити. Учителька математики припустилася помилки (щось там неправильно порахувала наче) просто під час проведення уроку, який транслювали на всю країну. І тут зчинили ґвалт. Журналісти навіть поцікавилися, чи покарали цю людину. Після цього хтось небайдужий покопався ще в записах уроків, що зараз їх транслюють онлайн, і знайшов ще більше різних помилок, які із задоволенням зараз смакують користувачі мережі.

І знаєте, мені це болить. І не тільки тому, що я сама часто припускаюся помилок, і в мене за це кидають капцями, а більше тому, що мене загалом лякає оце нездорове ставлення нашого суспільства до помилок.

Я не знаю, як це можна подолати, але я маю припущення, що ноги цієї проблеми ростуть із традиції совкової школи, де заведено було суворо стежити за дотриманням усіх правил і норм, і якщо ти порушив якесь правило чи зробив помилку, то тебе треба карати. І принижувати. А ще краще – карати і принижувати разом.

І от люди, які виросли на такій системі поглядів, зараз із великим задоволенням готові закидати чимось коричневим, але не шоколадом, кожного, хто десь хоч мінімально промахнувся.

А найгірше в таких підходах – це те, що вони засновані на страхові та осудові: людині страшно, що вона зробить щось не так, а інші будуть її за це засуджувати. І в цій системі страждають усі її учасники.

Часто цей страх сковує дії людей, вони бояться щось зробити, щоб часом не помилитися і не нарватися на приниження і покарання. Також такий підхід заганяє оцих інших людей, які беруть на себе роль судді і прокурора, у деструктивну позицію, що змушує засуджувати, зневажати, фокусуватися лише на поганому, бризкати жовчю та множити агресію і негатив.

Люди, вам справді подобається так жити? Якщо ні, то дуже рекомендую переосмислювати своє ставлення до помилок.

Для початку було б добре відмовитися від емоційно-оцінного ставлення до помилки як до чогось вкрай поганого, із чим треба терміново боротися. А за допомогою заощадженої таким способом енергії створити щось хороше. І при цьому не боятися, що тебе засудять. Гарно було б, правда?

Оригинал

Освіта.ua
10.04.2020

Популярные блоги
Д. Коптило: реформаторы не виноваты, что изменений нет Далеко не Клопотенко, Супрун или Гриневич виноваты в том, что перемен к лучшему не происходит
В. Онацкий: репетиторство как альтернатива школе Бороться с репетиторством не стоит, но нужно улучшать образовательный процесс в школах
Олег Фасоля: на сколько же выросла зарплата учителя? Государство не может обеспечить уровень зарплаты, который должен соответствовать статусу педагога в обществе
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Александр Васильевич
Добрый день, Оксана Гордейчук! Я Вас могу понять. Заступиться за коллег - святое дело. Их ошибки (не только по математике) можно было бы оправдать волнением, простить. Но когда известно, что трансляция была не прямой, а в записи, то о каком волнении идет речь? Можно было несколько раз перепроверить и исправить ошибки. Вы призываете быть снисходительными к учителям. А к абитуриентам снисходительны ли педагоги? Особенно это касается ВНО. Заметив даже явные описки (не грубые ошибки), - оценки занижают. В расчет не берется ни волнение абитуриентов, они то, что они находятся в стрессовом состоянии. Абитуриенты не люди, - они экзаменуемые. Почему же Вы взываете к гуманизму и прощению в отношении педагогов? Если ученик допустит подобные ошибки - их ему не простят. Даже сейчас, в период пандемии и не качественного дистанционного обучения, зная что далеко не все дети могут получать даже такое обучение (нет ни интернета, ни мобильной связи), - МОН настаивает на проведении ВНО в полном объеме и без купюр. Не кажется ли Вам, уважаемая Оксана Гордейчук, это кощунством по отношению к абитуриентом? Тем более непонятно, почему необходимо, в такое не простое время, - ВНО для студентов 2-го курса колледжей. Эта молодежь уже , в основном, выбрала специальность. В ВУЗ пойдут далеко не все. Если и пойдут - не в этом году. К молодежи нет снисхождения - не ждите его и для себя.