Н. Азарова: всем нужна безотказная учительница

Вся жизнь учителя крутится вокруг правильных ответов, ему их лучше заучить и довести до автоматизма

Н. Азарова: всем нужна безотказная учительница

Автор: Надежда Азарова, учитель.

Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей. Буквально. І я не тільки про учнів.

Ти усвідомлюєш це в перший же рік практики. Правильні відповіді - твоє все.

Сучасному вчителю їх краще завчити і довести до автоматизму.

На запитання: «Як Ви справляєтесь з ними?» потрібно відповідати: «Головне - зуміти зацікавити». Якщо запитають: «Як витримуєте цей галас?», просто знизуйте плечима і посміхайтесь. Коли мама неконтрольованої дитини запитує про її успіхи, почніть з хорошого і завершіть фразою: «Ми над цим працюємо».

Це єдиний вихід. Швидше за все, будь-який Ваш конструктив буде безсилим проти авторитетного вироку: «Ви просто не вмієте зацікавити».

Набагато ергономічніше одразу визнати всю свою «провину» і пообіцяти виправитись, ніж намагатись щось донести. Відколи в батьків з'явились групи у вайбері, Ви безсилі.

Єдине, що Ви можете - вивчити правильні відповіді. Всім потрібна правильна вчителька, точна і безвідмовна, як бритва BIC, якої вистачає рівно на 9 місяців. Ти відчуваєш це щохвилини, бо знаходишся під прицілом завжди: у школі, у магазині, в Інстаграмі.

Тобі періодично потрібен психолог, але навіть не думай у цьому зізнатись. Грошей на нього все одно нема, то вже хоч не озвучуй, аби не слухати поради тих, хто не пробував, але точно знає, що: «діти завше відчувають твоє ставлення і люблять вчителя, який любить їх і треба лиш не лінуватись, а зацікавлювати...»

Ти нікому нічого не поясниш, змирись. Просто з часом вивчиш правильні відповіді, навчишся менше озвучувати і подумки почнеш комплексувати, порівнюючи реальність з такими ж правильними відповідями інших таких же, як і ти. Або зачерствієш, як загублений під диваном окраєць хліба. То неправильно, але то рятує від інфаркту в 33...

Але, якщо колись ти втомишся бути «правильною» і наважишся бути звичайною людиною зі слабкостями і чесними відповідями, то ось тобі я. Можеш послухати мої відповіді.

Я вчителька. Щодня я навчаю дітей і дорослих. Завжди є відсоток дітей, які радіють тому, що я захворіла і не прийшла. Частина ненавидить мене просто тому, що я вчителька, і на уроці не можна дограти улюблену гру на айфоні. Є діти, які перешіптуються про мій дешевий смартфон. Я все чую. Є ті, хто просто хоче моєї уваги і через те перетворює уроки на біг з перешкодами для улюбленої вчительки. Я все розумію, але моєї уваги завжди буде недостатньо. Бо дитина неймовірно самотня і не хоче ні з ким мене ділити, а я втиснута в програму і план уроку. Тому налагодити з дитиною контакт - мало. Вона буде ревнувати до всіх, кому потисну руку. Одна така дитина може звести нанівець усі геніальні плани уроків. Вона не винна, я теж, але відповідатиму я.

Точно. Я пропущу тут абзац про всі звіти, списки і формальності, про те і говорити зайве. Я про головне. Є діти, яких взагалі нічого не цікавить. Їх дуже мало. Але я працювала з такими. Після довгих потуг і намагань мені доводилось визнавати поразку. То лишається на серці плямою невпевненості. Стирається роками.

Ніхто не зрозуміє. Я вигораю. Часто. Я іноді передчасно здаюсь і лиш тоді дізнаюсь, що дитині мене страшенно бракує. То теж боляче.

Дорогою на роботу я молюсь. За дітей, за себе. Бо мені не байдуже. Я досі мрію бути корисною там, де навчаю.

Приходжу на роботу і знову роблю все, що можу, аби навчити і не нашкодити. Але все одно роблю помилки, картаю себе, переосмислюю, вибачаюсь за щось.

Я боюсь мікробів. Але щодня я перемагаю себе, бо на роботі мій страх протипоказаний. Я дуже часто п'ю знеболююче, бо шум і натовп вичавлює мене, як губку. Але то лише мої проблеми. Діти не мусять бути тихими заради мене. Не вони мене обрали, а я їх.

Мені періодично хочеться звільнитись і знайти «нормальну» роботу, де не потрібно завжди зацікавлювати і посміхатись. Такі варіанти завжди є. Іноді я аж завмираю від приниження, яке доводиться переживати від неадекватних людей, які навіть не здатні усвідомити свою неправоту.

Але попри все, я теж, так само, як і ти, не покидаю свою професію, бо, виплакавшись, згадую пари оченят, які мене чекають. Згадую обійми. Згадую тих, хто досі пише, аби подякувати. Перечитую повідомлення мам і розумію, що на іншому місці себе не бачу.

Я раптом думаю, що треба спробувати ще раз, інакше. З тою думкою знову йду на роботу. Так по колу. І, мабуть, так буде завжди, доки Бог дасть сил і здоров'я.

Тим, хто щось робить, мусить бути важко. Інакше м'язи не ростуть.

А ще я вчусь давати менше «правильних» відповідей. То найважче. Але тоді і дитячі «неправильні» відповіді сприймаються інакше.

Я могла б ще довго писати... Але, якщо з прочитаного ти вже впізнала себе, то, мабуть, досить. Ти не одна. Десь далеко я теж шукаю вихід. Здаватись рано. І зверху це видно краще, ніж людям на землі.

Оригинал

Освіта.ua
10.02.2020

Популярные блоги
С. Новикова: абитуриенты-медики и ЗНО по математике При поступлении на специальности отрасли знаний «Здравоохранение» второй предмет - математика
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Шиншилла
Сейчас родители посидят на карантине со своими детками и увидят, каково оно, учить и заставлять что-то делать. Ахахаха ????
светлана
Надіє, уважно прочитала Вашу статтю, швидше, крик Вашої душі. прочитала уважно й коментарі. і мені соромно. не за Вас, а за того учителя, який посмів написати: "То який же Ви учитель, якщо у Вас..." Хороший учитель. А Вам, "правильним сухарям" скажу: ви не будете плакати над "Трьома зозулями...", не будете питати дитину що у неї сталося, не будете такими, про яких Малишко написав. хочеться багато про що написати, але просто вийде крик душі, але його ніхто не чує, бо ми усі самотні.
учитель
Надежда! С удовольствием и очень внимательно читала Ваши мысли вслух... Очень хочется поговорить на эту тему с компетентным автором. Поэтому не обессудьте... и не обижайтесь за форму ответа... «…діти завше відчувають твоє ставлення і люблять вчителя, який любить їх…»-это главное в работе учителя… «…Набагато ергономічніше одразу визнати всю свою «провину» і пообіцяти виправитись, ніж намагатись щось донести…»- это чушь, никогда так не поступайте!В конце концов Вы перестанете себя уважать... «…Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей…»-как и любой человек, учитель должен иметь свою точку зрения и свое мнение.Главное–уметь и не бояться их донести всем: администрации, родителям и , конечно же , детям.И ещё : уметь признавать свою неправоту. «…Всім потрібна правильна вчителька, точна і безвідмовна…» -всем нужен ХОРОШИЙ, ГРАМОТНЫЙ, НЕ БЕЗРАЗЛИЧНЫЙ УЧИТЕЛЬ. «…Я вчителька.Щодня я навчаю дітей і дорослих...»-взрослых обучать не надо. Им надо помогать.
учитель
«…Завжди є відсоток дітей, які радіють тому, що я захворіла і не прийшла…»-даже если бы Вы были СУПЕРИДЕАЛЬНЫМ УЧИТЕЛЕМ–всё равно дети будут радоваться.Они дети! И рады свободному(от труда) времени. «…Частина ненавидить мене просто тому, що я вчителька…»-над этим надо задуматься … ДЫМА БЕЗ ОГНЯ НЕ БЫВАЕТ. «…і на уроці не можна дограти улюблену гру на айфоні...»-эту проблему должны решать родители… «…Є діти, які перешіптуються про мій дешевий смартфон. Я все чую...»-либо сделайте вид, что Вам все равно, либо сделайте вид, что Вы не слышите, либо-да купите себе телефон!( на него мы точно заработать можем) «…Є ті, хто просто хоче моєї уваги і через те перетворює уроки на біг з перешкодами для улюбленої вчительки. Я все розумію, але моєї уваги завжди буде недостатньо. Бо дитина неймовірно самотня і не хоче ні з ким мене ділити, а я втиснута в програму і план уроку. Тому налагодити з дитиною контакт - мало. Вона буде ревнувати до всіх, кому потисну руку…»-никогда не выделяйте одного ребёнка из коллектива детей.Это самая большая ошибка учителя! Детей класса надо любить всех и любить безусловно. В противном случае Вы сами спровоцируете конфликты в классе: как среди детей, так и среди родителей!
учитель
«…Одна така дитина може звести нанівець усі геніальні плани уроків. Вона не винна, я теж, але відповідатиму я…»-простите… ,но какой же Вы учитель, если один ребёнок в состоянии сорвать Вам урок!? «…Є діти, яких взагалі нічого не цікавить. Їх дуже мало. Але я працювала з такими. Після довгих потуг і намагань мені доводилось визнавати поразку. То лишається на серці плямою невпевненості. Стирається роками..»-если это ребёнок, то его что-то да интересует. Научиться это определять можно… и нужно. Тогда не будет проблем на сердце. «…Я боюсь мікробів. Але щодня я перемагаю себе, бо на роботі мій страх протипоказаний. Я дуже часто п’ю знеболююче, бо шум і натовп вичавлює мене, як губку. Але то лише мої проблеми. Діти не мусять бути тихими заради мене. Не вони мене обрали, а я їх…»-это что-то новое… Микробы и шум – спутники детей. В школе без них никуда. «…Мені періодично хочеться звільнитись і знайти «нормальну» роботу, де не потрібно завжди зацікавлювати і посміхатись. Такі варіанти завжди є. Іноді я аж завмираю від приниження, яке доводиться переживати від неадекватних людей, які навіть не здатні усвідомити свою неправоту...»-может Вам надо прислушаться к своей интуиции?
Сором
Шавновна Надія. Абсолютно з усім згоден. Оченята то добре. А тиск відчувається з усіх сторін, і якщо розуміють, що ще можеш виконувати великий обсяг роботи поверх основних обов’язків - то часу просто катма. Шкода, що зарплата копійчана, шкода, що я в свої 35 не маю власних діток. Власних. Нехай ікнеться тій, кому мало 35000.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!