Автор: Олеся Калинич, учитель, Хустская гимназия-интернат.
Камо грядеши, або Про антидискримінаційну експертизу підручників...
Нехай простять мене чоловіки за фото, але... Знаєте, у Харкові є Музей гендерної та жіночої історії, де проводилося тренінгове навчання «Освіта без дискримінації» з проблем... підручникотворення.
Так, вам не здалося. Підручники дуже «чутливі гендерно»: наприклад, якщо на малюнку в дівчинки букет, то не можна зображувати хлопчика без квіточок. Так, це дуже важливо. Без таких малюнків підручник - не підручник.
Може, тому, що у вище згаданому музеї демонструють, що чоловіки - вид, який вимирає? (Я не поділяю цю думку).
І взагалі, якщо чоловік допомагає жінці нести важку сумку чи пропускає перед дверима, - це стереотип. Не можна вчити наших дітей стереотипному мисленню.
Часом читаєш статтю й дуже хочеш, щоб вона виявилася фейком, бо не віриться, що все описане може відбуватися насправді...
Далі - просто цитати з тренінгу для експертів підручників та представників видавництв:
- «...недоцільно зображати дітей в українських національних костюмах (зокрема у вишиванках), бо це є дискримінацією по відношенню до інших національностей, які проживають в Україні. Особливо це стосується обкладинки підручників»;
- «...насправді, не біологічна стать створює відмінності, а культура. Статеві відмінності, звичайно, існують (наприклад, гормональна структура, морфологічні ознаки), але їхня значущість дуже і дуже перебільшена».
Повний текст статті (до речі, названо прізвища керівників антидискримінаційної комісії) тут.
Авторка статті стверджує: у жодній країні світу антидискримінаційної експертизи підручників не існує.
