Автор: Наталья Слободянюк, ОО Демократический Альянс Женщин.
Якщо у Вас є діти-школярі середньої та старшої школи, Ви, мабуть, часто чуєте від них, що їм на уроках нудно.
Сьогодні багато говорять про професійність й вмотивованість педагогів, але є ще дещо важливе. Чи бачили ви учнів, яким на кожну парту видали навчальне обладнання? Обладнання «вмикає» інтерес дітей. А де інтерес - там і вчитель гарний, і результат кращий.
Іграшки, розвивальні ігри, спортивний інвентар, навчальні комп'ютерні програми (з комп’ютерами), лінгафонні кабінети, ілюстративні матеріали, приладдя, інструменти, таблиці, прилади, мапи, демонстраційне та лабораторне обладнання для уроків з природничих наук, розхідні матеріали для уроків з трудового навчання, захисту Вітчизни, мистецтва... - чому всього цього немає у достатньому обсязі?
Бо роками для освітнього процесу «немає коштів у бюджеті». Коли навчальне обладнання останній раз закуповували для вашої школи за кошти бюджету (крім обладнання для НУШ)? Років 30 тому? Керівників, педагогічних працівників, батьків мала б хвилювати ця проблема, чи не так? Чому ж тоді близько 90 % переданих закладам грошових внесків батьків йде на господарські товари, меблі, ремонтні послуги?
Під час публічної консультації «Як забезпечити навчальні заклади Житомирської МОТГ потрібними матеріалами?» ми почули від директорів шкіл, що питання господарського утримання вони вважають більш нагальними, ніж питання відновлення запасів навчального обладнання. Присутні представники департаменту освіти утримались від коментарів.
Отже, можна припустити, що органи управління освіти надмірно перекладають питання господарського утримання приміщень на керівників закладів та вважають такий стан речей задовільним. Керівникам бракує як часу, так і фінансів займатись питаннями підвищення якості освітнього процесу, вся увага - на господарське утримання. Батьки відгукуються на прохання «допомогти створити дітям умови навчання». Батьки не є спеціалістами з освітніх питань, тож підміна понять – «умов навчання» на «умови утримання» - вдається легко. Таким чином, благодійні внески, які могли б покращувати результат навчання дітей, направляються на утримання приміщень - а засновники та органи управління закладів освіти звільняють себе від обов’язку вирішувати ці питання.
Крім того, списки потреб керівники закладів складають під визначені фінансовими органами засновників граничні видатки, то ж потребу у навчальному обладнанні не лише не задовільнено бюджетними коштами - її взагалі не розраховують, про неї взагалі не оголошують. Як приклад, наведемо показники житомирської школи № 7 (зверніть увагу, що офіційні потреби, під тиском громадськості, суттєво зростали з року в рік). Разом за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» та КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування») у 2015 році потреби школи складали 23,4 тис. грн; у 2016 - 68 тис. грн; у 2017 - 223,5 тис. грн; у 2018 - 194,6 тис. грн; у 2019 - 7 млн грн. Офіційна потреба школи в товарах протягом 4 років збільшилась у 300 разів. При цьому список містить переважно господарські товари, меблі, а з навчального обладнання за всі ці роки 10 комп'ютерів з мишами, 10 принтерів, 10 акустичних систем, 1 мультимедійний проєктор і шкільна крейда. Можливо, навчальне обладнання не стане пріоритетом у фінансуванні, але його брак варто хоча б визнати.
Отже, першою справою керівник має офіційно заявити про потребу у навчальному обладнанні. Як визначити, чого не вистачає? За переліками навчального обладнання, затвердженими Міністерством освіти і науки. Просто перевірити, що є в наявності - і включити до списків потреб те, чого бракує. Так зробив керівник житомирської школи № 1 і... отримав потребу у навчальному обладанні 9,7 млн грн. Чи дивує таке число? Ні. Адже десятки років для освітнього процесу «немає коштів у бюджеті».
А хіба ті мільйони виділили школам?. Ні. Школа № 7 на товари у 2019 році отримала за кошторисом 281 тис. грн (замість 7 млн грн), а школа № 1 на навчальне обладнання 120 тис. грн (замість 9,7 млн грн). Це тупік? Ні. Керівник має знову і знову звертатись до засновника, сприяти розвитку громадського самоврядування батьків для забезпечення підтримки, шукати благодійників.
Як керівник може звернутись до благодійників та одночасно забезпечити дотримання їхніх прав? Через онлайн-сервіси! І такі сервіси вже створені. Зокрема Житомир наразі у процесі підключення шкіл до Відкритої системи бюджетів шкіл OpenSchool.in.UA, яку підтримує Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні.
Електронні платформи відкривають нові горизонти:
- доступно візуалізують інформацію про фінанси та надають батькам і керівникам закладів освіти нові можливості для контролю, аналізу і комунікації;
- дозволяють здійснювати індивідуальні, у тому числі цільові, благодійні внески на реєстраційні рахунки закладів з отриманням квитанції; квитанція у свою чергу може стати підставою для отримання податкової знижки;
- створюють умови для раціонального використання благодійних внесків;
- необмежено розширюють коло потенційних благодійників та надають можливості краудфандингу.
Умови «утримання» важливі. Але саме «умови навчання» роблять освітній процес цікавим, корисним та результативним. Давайте спробуємо знайти баланс.
