В. Онацкий: безопасность в школе - забота общества

Автор: Владимир Онацкий, заместитель директора по учебно-воспитательной работе.

Київському міському голові Віталію Кличку
Директору Департаменту освіти і науки Олені Фіданян

Шановні Віталію Володимировичу та Олено Григорівно!

Жахливе побиття вчителя на ліцейському подвір’ї остаточно засвідчило, що школа перестала бути місцем безпеки. Ми знаємо з повідомлень преси як про випадки неадекватної поведінки учнів, так і про неприпустимі вчинки педагогів. Відтепер до цього протистояння долучились і батьки. Останній випадок засвідчив повний правовий нігілізм в закладах освіти.

Реальна відсутність правил поведінки для учнів, регламентів професійної поведінки вчителів у конкретних ситуаціях, нехтування усіма учасниками освітнього процесу елементарними загальнолюдськими нормами спілкування завдає великої шкоди не лише дітям та дорослим, а й суспільству в цілому.

Безумовно, ситуація, що склалася – це результат державної політики в галузі освіти, адже саме на державному рівні мали б бути прийняті як типові правила поведінки учнів під час освітнього процесу, так і дієві заходи реагування на їх недотримання.

У дітей відсутнє усвідомлення, що вони є здобувачами знань, які потрібно буде використовувати для процвітання держави, а педагог, відповідно до нової держаної політики, перетворився на безправного надавача освітніх послуг, якому неадекватний батько дитини прямо на шкільному подвір’ї може спробувати відтяти руку. Кожен учитель, перш ніж прийти на урок, витрачає значний час на підготовку, однак часто не може провести урок на належному рівні через зухвалу поведінку учнів, які не лише не бажають самі вчитися, а й заважають іншим дітям. Усе це призводить до конфліктних ситуацій. Відомі випадки, коли через таку поведінку однієї дитини цілі класи переходили до інших шкіл. Але є випадки, коли і через неадекватність педагогів діти зазнавали утисків, страждань, батьки змушені були змінювати навчальні заклади та влаштовувати акції протесту.

Не варто чекати, коли питання безпеки шкіл буде вирішено на загальнодержавному рівні. Переконаний, що кожна громада повинна почати вирішувати ці питання в межах своїх повноважень невідкладно. Середні загальноосвітні заклади Києва належать до комунальної власності міста, а отже, саме міська влада має зробити усі школи, ліцеї, гімназії місцем безпеки. Потрібна комплексна програма «Безпечна школа», яка передбачала б:

• закріплення за кожним навчальним закладом шкільного поліцейського (та його постійне перебування в закладі), до якого міг би звернутися кожен учасник освітнього процесу (учень, вчитель, батьки);
• організацію муніципальної охорони закладів освіти;
• відеоспостереження/відеофіксацію в усіх навчальних приміщеннях закладів освіти (це дозволило б мати об’єктивну інформацію про події в освітньому просторі);
• розроблення та затвердження правил поведінки для учнів та регламентів для педагогів комунальних закладів міста.

Варто зазначити, що за останні роки для розвитку освіти міська влада робить багато. Ми вже звикли і сприймаємо як належне, що оновлюються шкільні туалети і їдальні, закуповуються нові меблі та господарчі товари і навіть завершили реконструкцію моєї школи, яка була розпочата ще у минулому тисячолітті.

Однак, настав час серйозно подбати про шкільну безпеку.

Кияни чекають Ваших дій, Віталію Володимировичу!

Кияни чекають Ваших дій, Олено Григорівно!

З повагою, Володимир Онацький, киянин.

Оригинал