В. Онацкий: размышления о псевдофанатизме в школе

Автор: Владимир Онацкий, заместитель директора школы по учебно-воспитательной работе.

Про псевдофанатизм у школі, або різдвяні роздуми про головне.

Знайома картина шкільного життя: діти, що кашляють та чхають, вчителька, яку б’є лихоманка… Перші намагаються робити вигляд, що вчаться, остання – що вчить. В осінньо-зимовий період можна у будь-якому класі побачити дітей з ознаками респіраторних захворювань, можна і вчителів таких побачити. Дітей у такому стані відправляють до школи батьки, вчителі йдуть самі.

Адміністрація деяких навчальних закладів намагається донести до свідомості батьків, що навіть з першими ознаками хвороби дитину варто залишити вдома та інтенсивно пролікувати, а не чекати, поки значно підвищиться температура і дитина надовго зляже, а потім це все набуде хронічних форм. Хтось дослуховується, хтось – ні, і відправляє до школи хвору дитину, яка стає небезпечною для інших дітей та педагогів.

До пропусків дитини ставляться в школах по-різному: в одних – ліберально-лояльно, в інших – диктаторсько-негативно. На мій погляд, потрібно так, як вимагає законодавство, а саме:

1. Батьки мають попередити/повідомити класного керівника про причини відсутності дитини в школі.

2. Якщо ж класний керівник такого попередження від батьків не отримав, то він має сам зв’язатися з батьками та з’ясувати ці причини. Часто буває такий діалог: «Доброго ранку, а де Марія?» – «Як де? У школі. Сама провождала» – «У школі немає. Я хвилююсь. Як з’ясуєте, повідомте, що з Марією» – «Ви знаєте, Марії стало зле, і вона повернулась додому».

Усе зрозуміло, батьки контролюють ситуацію. Залишається лише побажати здоров’я дитині і нагадати, що треба буде написати записку/заяву з причиною відсутності дитини, або надати відповідну довідку.

3. Якщо 10 днів дитини немає у школі з невідомих причин, то школа зобов’язана повідомити про це Службу у справах дітей, і вже функція цієї установи зв’язатися з родиною та з’ясувати всі обставини.

Із документуванням пропусків відсутності дитини в школі все просто: хвороба підтверджується медичною довідкою, відсутність з поважних причин (у т. ч. хвороба дитини без звернення до лікаря) – заявою батьків.

Деякі батьки відправляють хворих дітей до школи, щоб не потрібно було потім «перездавати» та «відпрацьовувати» пропущений матеріал. Зазначу: програмами та методичними рекомендаціями щодо вивчення навчальних предметів у школі не передбачено будь-яких перездач (окрім віршів з української літератури). Навіть якщо дитина пропустила контрольну роботу, то її більш пізнє написання є порушенням. Правда, не всі педагоги дотримуються цієї вимоги і влаштовують дітям додаткові перевірки. Це – не конструктивно.

Варто зазначити, що учень (за чинним законодавством) – це здобувач знань, тобто має проявляти інтерес, активність, вольові зусилля, щоб ці знання засвоїти, щоб чомусь навчитись. Тому опанування пропущеного дитиною програмового матеріалу є справою самого учня та батьків. При цьому, способи засвоєння можуть бути різні: 1) допомога батьків, 2) відеоуроки в інтернеті; 3) самоосвіта; 4) допомога однокласників; 5) консультація вчителя. У багатьох школах працюють групи продовженого дня та безоплатні консультативні пункти, де діти можуть отримати позаурочну консультацію вчителя, але бігати за учнем, який пропустив навчання, педагоги не зобов’язані.

Із вчителями, які з явними ознаками хвороб приходять на роботу, – все складніше: у них відповідальність, ніби вірус, який з роками набуває гіпертрофованих (викривлених) форм. Коли бачу такого вчителя, то завжди запитую: «Чому Ви в такому стані прийшли?» – «А як же ж діти, замінювати немає кому!»

Так, дійсно, замінювати немає кому. У штатних розписах немає посади «учитель по заміні», однак це не дає права вчителеві бути джерелом інфекції. Суцільна неповага хворих людей до здорових призводить до того, що навчальні заклади постійно перебувають на якихось карантинах. При цьому карантинні заходи настільки фіктивні, що взагалі не розумієш їхньої доцільності.

Учителеві завжди потрібно пам’ятати, що держава ніколи не заплатить йому зайвих грошей. А це означає, що робота понад ставку, заміни, семінари, відкриті уроки, олімпіади по суботах та неділях – все це призводить до фізичного, психо-емоційного виснаження та хвороб. І коли вже організм кричить: «Зверни на мене увагу! Займись мною!», учитель продовжує наполегливо його знищувати і ходить хворим на роботу. А потім людина дивується, звідки втрачений зір, слух, тиск, нерви, серце…

Здавалось би, вчитель має соціальний пакет, його лікарняні завжди оплачують, а він хворим все продовжує ходити на роботу. Ніби без нього земля перестане обертатися і школа рухне. Учитель у такому стані – небезпечний для учнів.

Хотів би я, щоб хворий диспетчер керував польотом чи хворий водій вів маршрутку? Звісно, що ні, бо це загрожує життю людей. Так само я не хочу бачити в школі хворих вчителів. Хворому вчителеві важче проводити уроки, складніше утримувати увагу класу, він може через свій стан сказати щось не виважене… Висновок один: хворий педагог має бути вдома, має лікуватись…

Тривають зимові канікули. Чудова пора, час відпочити від школи, як учням, так і педагогам, побути у родинному колі, поспілкуватися з друзями. Ну, з учнями все зрозуміло – вони мають право на відпочинок від школи. А вчителі? Хто їм дав це право? У багатьох школах робота на канікулах наводить жах на вчителів: щодня наради та семінари, засідання та об’єднання.. Знаю школи, де керівники змушували вчителів брати відпустки на період із 31 грудня по 7 січня, бо вчителі відмовлялись виходити на чергування у Новорічні та Різдвяні свята…

У роботі вчителя не все обмежується уроками, багато справ безоплатних у нього в позаурочний час: підготовка до МАН та олімпіад, конкурсів, участь в семінарських заняттях та конференціях, різноманітні інші заходи, а ще заміни уроків та робота по обладнанню кабінетів. Цей список можна продовжувати довго. Вчителі чудово знають, скільки додаткової роботи їм довелось виконати у першому півріччі. Тож думаю, що правильно вчинили ті керівники навчальних закладів, які відповідно до колективних договорів та КЗпПУ надали педагогам хоч на кілька днів відгули за раніше відпрацьований час і дозволили хоч трохи відновитися, зайнятися своїм здоров’ям та відчути зимову красу.

Тож веселого Різдва. Щастя Вам та Вашим родинам. І пам’ятайте: школам потрібні здорові вчителі та учні, а не хворі фанатики.

Оригинал