Николай Хоменко: о внедрении дуального образования

Автор: Николай Хоменко, заслуженный работник образования.

Під час дискусій щодо дуальної освіти в Україні звучали сумніви щодо її запровадження: «це вже було, до цього ми не готові, це можливо запроваджувати лише при підготовці робітничих кадрів, у певних галузях ця форма неефективна, роботодавці не готові до роботи в цьому форматі, як проводити оплату викладачів, як на це будуть реагувати контролюючі фінансові структури, нові навчальні плани, який механізм реалізації».

Так, безумовно, у певній мірі в нас щось подібне було, навіть більш диференційовано – заочна, вечірня форми навчання, екстернат, навчання в навчально-курсових комбінатах. Було, але на певному етапі себе дискредитувало, через що втратило свою привабливість і ефективність.

Хтось може сказати, що це зовсім не те. Звичайно, не зовсім те – 4 дні роботи, 1 день навчання. Безумовно, що ця форма навчання дуже цікава. До речі в Німеччині дуже пишаються, що майже всі, хто проходив дуальну освіту, були працевлаштованими. Звичайно, що ми не зможемо копіювати цю систему навчання в Німеччині, як кажуть, один в один, але запровадити її варто, враховуючи певні особливості формування ринку праці і ринку освітянських послуг на сучасному етапі в Україні.

Хоча уявіть собі, якщо б в нас на заочній формі навчалися ті, хто працював в галузі за профілем свого навчання, а не міліціонери на зоотехніка, бібліотекарі на агронома. То це було б не менш ефективно. Я залишаю поза увагою інші деталі, особливо нормативного характеру, які взагалі унеможливили підготовку за заочною формою навчання для технікумів і коледжів.

Але процес пішов –  є концепція про дуальну освіту, наш європейський вибір і відповідно потреба інтеграції в європейський освітянський простір –  так що відступати нам нікуди (відзначаю це абсолютно без сарказму). У той же час хотілось би застерегти проти компанійщини при її запровадженні. Лише по бажанню , зваживши свої можливості.

Найбільш реальним впровадження дуальної освіти вважаю при підготовці кадрів для аграрного сектору економіки. Проте згадайте епізод з шедеврального фільму «Кавказская пленница» – діалог Саахова зі своїм водієм щодо одруження: всі згодні, за виключенням нареченої.

У нашому випадку нареченою виступає роботодавець – головний гравець на цьому полі. Для того щоб він став ще й зацікавленим в результаті гравцем, – він має бути мотивованим. Сьогодні, як ніколи до цього, виник дефіцит кадрів на виробництві, з причин усім відомих. Підприємець готовий брати до себе на роботу студентів, але за умов, що термін перебування має бути не менше 3–4 місяців, вік – не менше 17 років, звичайно, певні професійні навички і, одна з найважливіших умов, – наявність посвідчення водія трактора, автомобіля або допуску роботи з техніко-енергетичними системами.

Проблема? Звичайно, так. Особливо для студентів коледжів і технікумів, які розпочинають навчання в 15 років, а права отримують у 18 (в Німеччині – у 16). Тому вирішення цього питання важливе не тільки для дуальної, а й для діючої системи освіти.

Під час відвідування в Німеччині ферми, де проходить практику наш студент, ми почули багато приємних слів щодо його професійної підготовленості. Недолік – володіння мовою і відсутність прав. Просте, здається, питання, яке гальмує підготовку фахівців не тільки для сільського господарства, а й для інших галузей економіки. На жаль, без його вирішення розпочати роботу з впровадження дуальної освіти за головними профільними напрямами в аграрному секторі буде важко.