Автор: Ирина Кшищак, учитель, г. Львов.
Сьогодні поспілкувалася зі знайомою і стало так сумно на душі. Ну чому в нас так???
Є у Львові школа-інтернат для сліпих і слабозорих дітей.
Є матеріальна база, розроблені та апробовані плани, програми, критерії оцінювання, підручники шрифтом Брайля...
Є навчені вчителі з багаторічним досвідом роботи з такими дітьми.
Є діти.
Є батьки (навіть з інших областей), які хочуть віддати свою дитину сюди навчатися.
І є наші чиновники, які змушують віддавати таких діток до звичайних загальноосвітніх закладів (без усього вище перерахованого).
Бо ІНКЛЮЗІЯ!!!
У цивілізованому суспільстві мав би існувати вибір: або звичайна школа, або спеціалізована. І не чиновник (так, я не знаю її прізвища і посади; ну не спитала - закидайте мене тапками) розчерком пера, а БАТЬКИ та їхні ДІТИ мали би обирати прийнятний для них варіант.
Чому хтось вирішує за батьків, за дітей??? І пишуть ті батьки (а часто це теж сліпі чи слабозорі люди) листи, і стукають в усі двері, але їх футболять, бо хтось знає краще, що чужим дітям буде краще (вибачте за каламбур).
Чи той будинок на вулиці Івана Франка вже комусь приглянувся і його таки треба продати, бо знаходиться хоч і не в центрі, але в затишному районі???
До речі, Львівську школу для незрячих дітей організував ще в 1845 році польський дворянин В. Заремба; у 1888 році її визнано однією з найкращих у Європі (інформацію взято зі сайту школи). На кошти меценатів було збудовано 3-поверхову будівлю, у якій і зараз навчаються діти. То колись заможні люди були дурні, не мали куди вкласти кошти, а тепер мудрі?
А що ви, шановні колеги, думаєте про інклюзію? Чи так то на всі 100 ідеальний варіант, і компромісу бути не може?
Оригинал
